Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота: архітектура стародавнього риму - Страница 2

Индекс материала
Курсова робота: архітектура стародавнього риму
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7

Друга стадія розвитку форуму збігається з правлінням щонайменше напівісторичної етруської династії Тарквініїв, останніх трьох царів Рима, з 600 по 510 до н.е. Цей період представлений найбільш древніми знахідками, у тому числі основою чотирикутного в перетині стовпа з фрагментарним написом під «Чорним каменем» (“lapis niger”), тобто чорною плитою між форумом і коміцієм; він залишив свій слід і в орієнтації деяких будинків на підступах до площі форуму (при зміні осей ця орієнтація була надалі практично цілком втрачена). Древні руїни мають правильну, хоча і приблизну орієнтацію по осях північ – південь і захід – схід, у той час як усі будинки, побудовані починаючи з перших років Республіки, тобто з 509 р. до н.е. (храм Сатурна, звичайно датується 497 р. до н.е., храм Кастору і Поллукса, 496–484 до н.е.), повернені щодо первісної осі приблизно на 45°. У силу цього використання сторін світу для визначення положення різних будівель виявляється досить умовним. Наприкінці царського періоду на вершині Капітолійського пагорба, у кінцевому пункті ритуального обходження Палатіна, яке здійснювали тріумфальні процесії, що обгинали форум чи проходили через нього (згодом цей шлях стали іменувати Священною дорогою), був зведений величезний державний храм, де вшановували Юпітера Всеблагого Величнішого (Optimus Maximus), Юнону і Мінерву. Далі слідували два вже згаданих храми початку республіканської епохи, що виходили на форум з південного заходу і південного сходу. Храм Сатурна свідчить про зміну в релігійних поняттях, про перехід до персоніфікованого божества, що живе в будинку. Храм Кастору і Поллукса, зведений у пам'ять перемоги, здобутої над латинами бл. 496 р. до н.е. біля озера Регіл, зробився офіційним святилищем римських вершників, які відзначилися в бою завдяки допомозі Божественних Вершників. Тим часом долина була осушена, що відбулося в результаті зусиль Тарквініїв по регулюванню протикавшого тут потоку. Згодом потік був перекритий зводами і схований під бруківкою і новими будинками форуму; спорудження одержало назву Клоака Максима. Курцієво озеро, що знаходилося поблизу русла струмка і довгий час залишалося заболоченим місцем, згодом було також осушене. У результаті цих змін невелика долина, що стала звичайним місцем ділових зустрічей мешканців пагорбів, що уже відчули себе громадянами єдиної держави, здобувала для них усе більшу привабливість. Почалася багатовікова історія цього місця як центра громадського життя Рима. У наступні сторіччя відбувався упорядкований процес переробок форуму. З ростом населення і підвищенням адміністративної і політичної активності, з одного боку, і збільшенням площі Рима – з іншого, чисто утилітарні і відволікаючі заняття, такі, як торгівля, підприємництво і ремесла, поступово витіснялися з форуму. Довгі ряди крамниць, що облямовували витягнуті північну і південну сторони відкритої площі, були поступово замінені будівлями нового типу, базиліками, що, при деякій архітектурній подібності зі своїми попередниками, утворили за перевагою адміністративне і фінансове серце міста. Центральний відкритий простір зробився основним місцем похоронних церемоній, що супроводжувалися двобоями гладіаторів і інших видовищ. Панегірики покійному вимовлялися зі спеціальних узвиш (одне з них знаходилося перед храмом Кастору і Поллукса), а глядачі розташовувалися на балконах верхніх поверхів базилік.

Роль форуму в житті римлянина середини 2 ст. до н.е. розкривається в Куркуліоні Плавта. Актори тут тимчасово віддаляються зі сцени, а керівник трупи звертається до публіки і, міркуючи про одного з тільки що виступавших персонажів, рідкісному пройдисвіті, говорить: «Я розповім вам, де на форумі можна відшукати таку людину», після чого перелічує відповідні місця. Згадується ним «базиліка» – безсумнівно базиліка Порція, найбільш рання з відомих нам споруд такого типу в Римі. А оскільки вона була зведена в 184 р. до н.е., тобто в рік смерті Плавта, практично немає сумніву в тім, що цей пасаж, ніяк не пов'язаний з основним сюжетом п'єси, з'явився в режисерському варіанті Куркуліона при поновленні постановки якийсь час після смерті автора. У період пізньої республіки форум отримав особливу значимість насамперед для суспільного і політичного життя Рима. На форумі ще до проголошення Республіки стояла Регія [1, c. 367] – одна із найстарших у Римі будівель, що відносилася до епохи перших царів і в значній мірі перебудована в 148 р. до н.е. і в 36 р. до н.е. Як правило, він використовувався для адміністративних служб. У більш ранні часи платформа оратора, зведена на кордоні між форумом і коміцієм, була повернена передньою стороною до коміція, а на форум виходила задом, так що оратор звертався не до багатолюдних народних зборів, але до більш нечисленної й елітарної аудиторії. Найважливіша зміна відбулася в 145 р. до н.е., коли Гай Ліциній Красс, популярний чи шукавший популярності оратор, повернувся обличчям до юрби, що зібралася на форумі, поклавши початок більш демократичному звичаю. Виникавші ще колись у політичному житті Рима проблеми знайшли відображення в тому, що на нижньому схилі Капітолія було зведене святилище, присвячене Конкордії, що уособлювалось згоді всіх станів у державі. Грізним нагадуванням для зловмисників служила єдина в Римі державна темниця (фактично камера для виконання смертних вироків), побудована на первісному криничному фундаменті. Наші відомості про зв'язані з форумом пам'ятники і події, що відносяться до останнього півстоліття існування республіки, відрізняються куди більшою жвавістю, чим дані про більш ранні періоди. Цим ми переважно зобов'язані життю, творчості і самій особистості Цицерона, адвоката, державного діяча і письменника. Багато його ораторських тріумфів були пов'язані з форумом. Юлій Цезар зробив на форумі корінні перетворення, змінив планування будинків і відкритих площ. Із ще великим розмахом ці заходи проводив Август, що поклав початок блискучому (з архітектурної точки зору) періоду в історії форуму.

Колишнє ораторське узвишшя було скасоване – разом із усіма пов'язаними з ним республіканськими спогадами. Центральну площу упорядкували і вимостили, розширивши від величних нових ростр (трибун) на західній стороні до відповідного їм узвишшя перед храмом Божественного Юлія на східній стороні, того місця, де після урочистої мови, вимовленої Марком Антонієм із західних ростр, тіло диктатора було віддано вогню. Згодом став виникати ряд нових, допоміжних форумів (причому деякі з них розміром перевершували той, який служив для них зразком), де розгорталася різна адміністративна і комерційна діяльність, яку б уже не зміг вмістити старий форум. Традиційні функції коміція як місця голосування перейшли до Юлієвої огорожі (септи) на Марсовому полі. Керівництво справами імперії, що здобували усе більший розмах, здійснювалося тепер з імператорських палаців, розташованих на Палатіні. Однак матеріальним осередком життя громади як і раніше була звична низина: тут у великих базиліках як і раніше засідали суди, переможні імператори, повертаючись з заморських походів, все так само проходили через форум до того місця, де завершувалося святкування тріумфу, тут же з однієї із ростр вимовлялися надгробні мови. Зміни, що поступово відбувалися в зовнішньому вигляді форуму, відбивали зміни в державному ладі, житті і заняттях людей аж до кінця античності. Військові досягнення Доміціана (правив 81–96 рр. н.е.) відбилися на колосальній кінній статуї з бронзи; Траян (правив 98–117 рр. н.е.) (або Адріан, правил 117–138 рр. н.е.) залишив пам'ять про свої благодіяння у виді написів на двох прикрашених скульптурами мармурових балюстрадах. Костянтин і всі його спадкоємці аж до варварів у 5 ст. залишили на форумі підписані пам'ятники. Тут височіє навіть мармурова колона більш раннього періоду – це останній на форумі пам'ятник епохи імперії. Отже, той вид, у якому римський форум з'являється перед нами сьогодні, навіть якщо залишити осторонь доісторичний період, Середньовіччя і сучасність, дозволяє побачити результати діяльності римлян протягом приблизно 12-ти століть. Різні ділянки форуму неодноразово потерпали від пожеж і потім знову відбудовувалися. Рівень бруківки неодноразово піднімався. Спочатку будівельники використовували місцевий матеріал, головним чином дерево і сирцова цегла, захищаючи їх теракотовою черепицею. Потім вони переконалися в перевагах каменю, який добувався в сусідніх каменоломнях, і, нарешті, у хід пішли дорогі сорти мармуру, їх привозили здалеку і мистецьки обробляли. На зміну древньоіталійським і етруським декоративним елементам прийшли архітектурні прийоми з Греції і з елліністичного Сходу, але основний план храму при цьому незмінно зберігався: закрите приміщення, поставлене на високу прямокутну основу і зміщене до його дальнього кінця. Точно так само і храм Вести ніколи не змінювався в плані і зберігав круглу форму, незважаючи на те, що колишня глинобитна хатина, захищавша священний очаг, була тепер виконана в мармурі. При зведенні міцних фундаментів, товстих стін і склепінних перекриттів усе частіше використовувався бетон. Сяюча позолота бронзової черепиці і яскраве фарбування штукатурки безсумнівно сприяли жвавості враження, що створювалося комплексом будинків форуму. Можливо, різнорідним елементам цього ансамблю не вистачало погодженості й обліку вже наявної забудови, можливо, що накопичення нових будинків оберталося безладдям і хаосом, а вироблена в підсумку дія вирізняла скоріше брутальність, ніж витонченість. Але всі ці недоліки свідчили про невичерпну життєву енергію Рима, про багатовіковий безустанний розвиток. На нижньому рівні під відкритим небом розташовувався брукований прямокутник, що простирався від однієї офіційної ораторської трибуни до іншої. Уздовж обох довгих сторін розташовувалися криті колонади. На заході на тлі неба вимальовувалася темна маса Табулярія (будинку державного архіву), що стояв на склепінних підземних поверхах. Це був зовсім новий тип громадської будівлі, і той факт, що він з'явився вперше в римлян, говорить про їхню виняткову повагу до історії. Ззовні Табулярій був декорований грецьким ордером, усередині ж він складався із системи склепінних приміщень. За Табулярієм можна було розрізнити два виступи Капітолійського пагорба з висівшими на них храмами Капітолійської тріади богів Юнони і Монети. На сході Священна дорога піднімалася по схилі і перевалювала в наступну долину, слідуючи по прямій лінії, заданою колосальними будинками епохи Нерона. Так можна було потрапити до Золотого Палацу Нерона. Ще далі до півночі височіли інші міські пагорби, а на південному заході відкривався Велабр, ще більш глибока проходила між Капітолієм і Палатіном долина. По ній можна було вийти до Тібру, куди стікали по Велабру дренажні води. На форум можна було потрапити не тільки по Священній дорозі, яка тяглася уздовж усієї площі, а потім, вийшовши до схилу Капітолійського пагорба (clivus Capitolinus), виходила на його вершину до найбільшого державного храму. На форум виходили ще три дороги з півночі, дві – з півдня, а також сходи, що піднімалися до північного піка (цитаделі) Капітолія і до північного краю Палатіна. Ця безліч підходів свідчить про центральне положення форуму в Римі. Поступово всі чотири кути форуму прикрасилися тріумфальними арками. Арки на півдні форуму увічнили перемоги Августа і Тіберія. Відкрита площа і будинки, що її оточували, були заповнені пам'ятниками діячам стародавності і їх давніх здійснень. Численні культові об'єкти – обидва храми, малі святилища і вівтарі – підтримували наступність етапів релігійної свідомості римського народу.   



Популярні роботи