Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Гострі респіраторні та вірусні захворювання в Україні - Страница 2

Индекс материала
Курсова робота на тему: Гострі респіраторні та вірусні захворювання в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Настій з липового цвіту (Infusum florum Tiliae) застосову­ють при гарячкових і простудних захворюваннях (грип, катар брон­хів), запаленні нирок і сечового міхура та при підвищеному нер­вовому збудженні у хворих мо­лодшого і похилого віку. В народ­ній медицині липовий цвіт вико­ристовують при непритомності, головному болі, істерії та епілеп­сії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових коліках. Міс­цево настій липового цвіту вико­ристовують для полоскання при запаленнях слизової оболонки ро­та і дихальних шляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у ви­гляді припарок і примочок — при опіках, виразках, запаленні гемо­роїдальних вузлів, ревматичних і подагричних болях у суглобах. При нервових захворюваннях приймають ванни з липового цві­ту. Липовий цвіт входить до скла­ду потогінних чаїв і чаїв для по­лоскання горла, до складу сумі­шей, якими лікують хвороби шлунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирковокам'яну хворобу, запальні захворювання жіночих статевих органів та ін. Розім'яті до консистенції тіста бруньки липи прикладають до опі­ків, на гемороїдальні вузли і абс­цеси, використовують для компре­сів при маститі й подагрі. Порош­ком з плодів спиняють кровотечі з носа (в лежачому положенні) і з ран. Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. З бруньок і мо­лодих зморщених листочків го­тують весняні вітамінні салати. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій липового цвіту (10 г або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють гарячим по 1—2 склянки 2—3 рази на день після їди; настій столової ложки суміші (по­рівну) липового цвіту, насіння льону звичайного,   коріння   солодки   голої   Й аїру тростинового, листя м'яти перце­вої та фенхелю звичайного на склянці окропу п'ють по 2—3 склянки на день до їди при підвищеній кислотності шлункового соку; настій 2 чайних ло­жок суміші липового цвіту (40 г), пло­дів фенхелю звичайного (20 г) і квіток ромашки лікарської (20 г) на склянці окропу п'ють по 1—3 склянки на день до їди при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки; настій сто­лової ложки суміші (порівну) липово­го цвіту, квіток ромашки лікарської і бузини чорної, трави звіробою звичай­ного та листя ожини сизої на склянці окропу (проціджують охолодженим) п'ють на ніч по 2 склянки при запаль­них захворюваннях нирок і сечовивід­них шляхів; салат: очищені від лусочок бруньки або молоді листочки липи миють у холодній воді, подрібнюють (бруньки розрізають навпіл), полива­ють приготовленим з круто зварених посічених яєць, вершків, оцту та гір­чиці соусом, солять і посипають дрібно нарізаним листям петрушки і кропу (на 500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, склянку вершків, столову ложку гірчиці й оцту та сіль).

ЗОВНІШНЬО — настій липового цвіту (20 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини і горла та протирання обличчя при жирній шкі­рі; 4 столові ложки суміші липового цвіту (40 г) і квіток ромашки лікарської (60 г) настоюють 15—20 хвилин на склянці окропу, проціджують і вико­ристовують для спринцювань зранку і ввечері при запальних захворюваннях жіночих статевих органів; відвар липо­вого цвіту (100 г сировини на 2 л окропу, кип'ятять 5 хвилин) для лікувальної загальної ванни.

 

 

 

 

 

 

2.2. Квітки Бузини чорної – Flores Sambuci nigrae

Бузина чорна

Sambucus nigra

Родина жимолостеві - Caprifoliaceae

Гіллястий, 3—6 м заввишки кущ родини жимолостевих. Пагони сіро-зелені, з жовтуватими соче­вичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарнопери­сті, з 5—7 видовжено-яйцевид-ними загостреними гостропилча-стими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитковидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід — чорно-фіолетова куляста кістян­ка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають    у    серпні — вересні.

Поширення. Трапляється майже по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових пору­бах, частіше здичавіло. Подекуди розводять як декоративну рос­лину.

Заготівля і зберігання. Використо­вують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збирають під час цвітіння, зрізуючи все суцвіття. Сушать під наметом з доброю вентиляцією (при повільному су­шінні віночки квіток буріють) або в сушарці при температурі 40°. Після висихання квітки відділя­ють від щитків. Сухої сировини виходить 18—20 % . Строк придат­ності — 3 роки. Квітки (Flores Sambuci) відпускаються аптеками. Кору знімають навесні, плоди — у період повної стиглості. Сушать у печах або сушарках при темпе­ратурі 60—65°. Сухих плодів ви­ходить 15 % ; строк придатності — 6 місяців. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку його пров'ялюють на сонці, а по­тім досушують у затінку. Сухої сировини виходить 20 % . Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізують на куски і сушать на сонці або в протоп­лених приміщеннях. Сухої сиро­вини виходить 25 % .

Хімічний склад. Усі частини рос­лини містять великий набір біоло­гічно активних речовин: корін­ня — сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора — ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, орга­нічні кислоти, пектинові й ду­бильні речовини; квітки — ефірну олію ( 0,025—0,03 % ), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, ду­бильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти (кавову, ва-лер'янову, яблучну, оцтову), фіто­стерин; листя — самбунігрин, ал­калоїд коніїн і сонгвінарин, ефір­ну олію, смоли, вітамін С (280 мг), каротин (14—50 мг); у плодах є Цукри, органічні кис­лоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10—15 мг), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні ре­човини, барвники, тирозин, сліди ефірних олій.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фармакологічна дія різних частин рослини не одна­кова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні вла­стивості мають усі частини рос­лини; потогінні й протизапаль­ні — кора, листя, квітки, пло­ди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблю­ючі властивості. Квіткам, крім то­го, властива болетамувальна дія. Препарати Б. ч. широко викори­стовуються і в науковій, і в народ­ній медицині. Настій квіток ре­комендується науковою медици­ною як потогінний засіб при за­паленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюван­нях нирок і сечового міхура, при невралгії. Завдяки сечогінним вла­стивостям препарати Б. ч. ефек­тивні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. В гінеко­логічній практиці настій квіток використовують внутрішньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якшувальних і послаблюючих зборів, а також; до зборів для спринцювань і клізмо­чок. Нарівні з квітками у народ­ній медицині використовують ко­ріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або від­вар кори вживають при захворю­ваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожи­рінні, хронічних хворобах шкіри (зокрема, при псоріазі). Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готують киселі, які вживають як послаблюючий засіб. Настій сушених ягід сприяє випо­рожненню кишечника, поліпшує жовчовиділення, посилює діурез. Препарати Б. ч. використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової по­рожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні ге­мороїдальних вузлів. Ванни з від­вару коріння й квіток вважаються ефективним засобом при ревма­тоїдному й подагричному по­ліартриті.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­тя (1 столова ложка на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день; відвар кори або коріння (10 г сухої подрібненої си­ровини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день або один раз на ніч як послаблюючий засіб; настій су­шених плодів (столова ложка сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки З—4 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 г кві­ток заливають 500 мл окропу, настою­ють 20 хв) для спринцювань, ванночок і мікроклізмочок.

 

2.3. Кора Верби - Cortex Salicis

Верба біла

Salix alba

Родина Вербові - Salicaceae

Дводомна рослина родини вербо­вих. Дерево заввишки 20—30 м. Молоді гілки на кінцях сріблясто- пухнасті, старі — голі, бурі. Лист­ки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пил­
часті, 5—12 см завдовжки і 1—3 см завширшки; молоді — притис-нутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі — біло-срібля­сті з обох боків або зверху, зіспо­ду опушені вздовж центральної жилки, зверху — голі. Квітки од­ностатеві, в тичинкових і маточ­кових сережках; тичинкові — ци­ліндричні, 7 см завдовжки і 1 см в діаметрі, жовті, маточкові — тонкі, зелені. Приквіткові луски бліді. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні, після появи листя.

Поширення. Росте по всій тери­торії України (крім високогір'я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Широко культивують як декора­тивну й фітомеліоративну рос­лину.

Заготівля і зберігання. Використо­вують кору, зібрану в період сокоруху з 3—4-річних гілок. Су­шать на відкритому повітрі або приміщенні, яке добре провітрює­ться. Сухої сировини виходить 33 % . Рослина неофіцинальна Хімічний склад. Кора містить дубильні речовини (близько 12 %), флавоноїди, флавонові глікози­ди (2,5—3 % ).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Відвар кори має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, анти­септичні, кровоспинні, ранозагою­вальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, по­дагрі, простудних хворобах, маля­рії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах се­лезінки і печінки (коли вони пе­ревантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологіч­них та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах.


Популярні роботи

Останні реферети