Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Гострі респіраторні та вірусні захворювання в Україні - Страница 4

Индекс материала
Курсова робота на тему: Гострі респіраторні та вірусні захворювання в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина сві­жих квіток і трави Б. з. на 9 частин оливкової або соняшникової олії, на­стоюють 12 годин у духовці) зака­пують у ніс при грипі та риніті і вти­рають у болючі місця при ревматич­ному артриті; мазь (подрібнена трава Б. з., коріння чемериці білої і роз­топлене несолоне свиняче сало у спів­відношенні 1:1:3, настоюють 12 го­дин у теплій духовці) втирають у шкіру при ревматизмі, ломоті, ко­рості і вошивості.

 

2.6. Квітки Гадючника  в'язолистого – Flores Filipendulae  иітатіаe   

Гадючник в'язолистий

Filipendula    иітатіа   

Родина розові - Rosaceae

Багаторічна  трав'яниста   рослина родини    розових.    Має    повзуче дерев'янисте    кореневище        без бульб.    Стебло   50—200   см    зав­вишки,   прямостояче,   нерозгалу-жене,   облистнене.   Листки  пере­ривчасто-перисті;   бокові  листочки (2—5 пар)  широкояйцевидні, надрізанопилчасті, зісподу білоповстисті. Квітки дрібні, дво­статеві, правильні,

5-пелюсткові (рідко 6-пелюсткові), жовтаво-білі, запашні, в густому волотис­тому суцвітті. Пелюстки — з дов­гим нігтиком. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Росте по всій тери­торії України (на півдні трапля­ється рідше) на вологих луках, бе­регах річок і болотах, у заболо­чених лісах.

Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Гадючник шестипелю­стковий. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить ду­бильні речовини, барвники, са­ліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. У всіх частинах рослини є мети­лово-саліцилова ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина має пото­гінні, сечогінні, протизапальні, анальгетичні та протиревматичні властивості. Внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або ко­ріння (коріння активніше за дією) Г. в. використовують як потогін­ний   засіб   при   грипі   й   підвище-ній температурі, подагрі, ревма­тизмі, істеричних припадках, сильних болях у шлунку і кишках, що супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як'загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихаль­них шляхів. Ефективним є вжи­вання препаратів Г. в. всередину і при лікуванні захворювань шкі­ри. Настій трави, крім того, іноді використовують при головному болі, задишці, серцевих хворобах, діареї, дизентерії та як проти­глисний засіб. Зовнішньо препа­рати Г. в. {сік, відвари, мазі) вико­ристовують при лікуванні ран, виразок і фурункулів, при білях і укусах змій або скажених тва­рин. Для профілактичних цілей рослину використовують і в хар­чуванні: молоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщів і салатів; квітки — як за­варку до чаю (суміш сухих квіток Г. в. і пелюсток шипшини у спів­відношенні 10 : 1).

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сухої подрібненої трави на склянку окропу) випити за день рів­ними порціями; відвар (5 г сухого по­дрібненого коріння на 200 мл окропу по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; 4 ложки суміші квіток Г. в., листя муч­ниці звичайної, трави остудника голо­го, хвоща польового і споришу звичай­ного, кукурудзяних приймочок, луш­пиння квасолі, кореня бузини трав'я­нистої, березових бруньок і пелюсток волошки синьої у співвідношенні 1:1,5:1: 1:1:1,5:1,5: 1,5 : 1,5 :1 з вечо­ра заливають 1 л сирої води, вранці кип'ятять 5—10 хв, напарюють 30 хв, проціджують і випивають теплим про­тягом дня за 6—7 прийомів при запаль­них процесах у сечових органах, набря­ках, поліартриті й подагрі; 6 столових ложок суміші квіток Г. в., трави кропиви дводомної або кропиви жалкої і звіро­бою звичайного у співвідношенні 1:1:1 напарюють у термосі, проціджують і випивають протягом дня за 4—5 при­йомів при сильних болях у шлунку. ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння Г. в. і вершкове масло у співвідношен­ні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазе­лін і ланолін у співвідношенні 1:2:1 за об'ємом) для змазувань ураже­них місць при запальних дерматозах і для розтирань при ревматизмі; суміш коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвід­ношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г суміші на 2 л окропу) для промивання гнійних ран.

 

2.7. Корені Алтеї – Radices Althaea

Трава  Алтеї – Herba Althaea

Алтея лікарська

Althaea officinalis

Родина Мальвові - Malvaceae

         Багаторічна  повстистоопушена, з міцним розгалуженим кореневищем, м’ясистими довгими коренями. Рослина  заввишки до 1,5м. Стебел багато, вони прямостоячі, прості або у верхній частині галузисті. Листки чергові, черешкові, яйцевидні або  видовжено яйцеві, трохи лопатеві, по краю заруб часто – зубчасті. Квіти двостатеві, правильні, в китицевидно – волотевих суцвіттях. Віночок

блідо – рожевий. Плід – багатосім’янка . Цвіте у серпні – вересні.

Поширення. Росте по всій території України на вологих луках по берегах річок, стариць, озер, острівців, по чагарниках, на заболочених та  солонцюватих місцях.

Заготівля і зберігання. Заготовляють корені дворічного і старшого віку рослин восени після відмирання надземної частини. Корені швидко миють холодною водою, підсушують, знімають кору і , розрізавши вздовж на 2-4 частини, швидко сушать під  наметом або в сушарках при температурі 30-35°С. Зберігають у сухих (сировина дуже  гігроскопічна), добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 3 роки. В деяких закордонних країнах заготовляють і листя (перед цвітінням), і квіти (під час цвітіння).

Хімічний склад. Корені алтеї лікарської містять слиз (близько 35 % ) крохмаль ( 37 % ), цукор ( 8 % ), аспарагін ( 2 % ), бетаїн ( 4 % ),жирну олію ( 1,7 % ), пектини ( 16 % ).Листя і квіти містять незначну кількість слизу і ефірної олії, в плодах є жирна олія ( 12 % ).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати алтеї лікарської виявляють пом’якшувальну, відхаркувальну, протизапальну та захисну обволікаючу дію на слизову оболонку шлунка.

Алтею лікарську приймають всередину у вигляді відвару або холодного настою коріння при захворюваннях органів дихання (хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії, бронхіальна астма, коклюш). Також використовується алтея при захворюваннях шлунково – кишкового тракту. Зовнішньо відвар з коренів алтеї використовують для полоскання ротової порожнини, горла як протизапальний і пом’якшувальний засіб. Відвар коріння у молоці використовують при  туберкульозі легень.

В зарубіжній практиці при лікуванні захворювань горла, легень і травного тракту використовують листя та квіти алтеї лікарської. Корінь алтеї входить до складу грудних чаїв.

Лікарські форми та застосування

  • Внутрішньо:

1.     Відвар коренів: 6 г або 2 столові ложки коренів на 200 мл 3-4 рази на день після їди.

2.     Настій коренів холодний: 6,54 г коренів на 100 мл води кімнатної температури, настоюють 4 години, кип’ятять 6-7 хвилин, охолоджують. П’ють теплим по 2 столові ложки 3-4 рази на день.

  • Готові лікарські форми:

1.     Сухий екстракт алейного кореня  Extractum Althaeae siccum

2.     Рідкий екстракт алейного кореня Extractum Althaeae fluidum

3.     Мукалтин  Mucaltinum: по 1-2 таблетки 2-3 рази на день

4.     Сироп алтейний  Sirupus Aelthaeae .

 

 

2.8. Листя мальви лісової -Folia Malvae silvestris

Мальва лісова

Malva silvestris

Родина Мальвові - Malvaceae

         Одно – або дворічна ( дуже рідко – багаторічна ) трав’яниста рослина родини мальвових. Стебло прямостояче або висхідне, 30-100 (120 см) заввишки, галузисте, вкрите жорсткими відстовбурченими волосками. Листки чергові, круглувато – серцевинні, 5-7 – лопатеві, заруб часто – зубчасті, м”яковолосисті, на довгих черешках, вкритих відстовбурченими жорсткими волосками. Квіти 30-40 мм у діаметрі, правильні, двостатеві, на довгих квітконіжках, по 2-5 у пазухах листків. Віночок з 5 оберненомісцевидних, угорі – глибоковиїмчастих, ясно-рожевих, з малиново - червоними жилками пелюсток, у 3-4 рази довших за чашечку. Плід – з численних, розміщених кільцем плодиків - сім’янок. Цвіте з липня до вересня.

Поширення. Калачики лісові трапляються в світлих лісах, серед чагарників, біля доріг, на полях, городах, засмічених місцях по всій території України, але частіше в лісових районах та на півночі Лісостепу.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння (Radix Macvae silvestris), листя (Flores Malvae silvestris ), або траву (Herba Malvae silvestris ). Листя або всю надземну частину ( траву ) заготовляють під час цвітіння рослин. Листя обривають так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Квіти обривають до розпукування, з чашечками, але без квітконіжок. Коріння копають восени. В перший день зібрану сировину пров’ялюють на сонці, а потім досушують її під укриттям. Сухого листя виходить 16-17 %, квіток 18 %, трави 22 %. Зберігають сировину в сухому місці. Рослина не  офіцинальна.

Хімічний склад. Надземна частина рослини містить багато слизистих  і дубильних речовин, цукри, каротин та вітамін С. У квітках, крім цього, є  барви речовини ( мальви, мальвідин).

Фармакологічні властивості і використання. Калачики лісові виявляють пом’якшувальну, відхаркувальну, обволікаючу, заспокійливу та болетамувальну дію. Слизь має велику адсорбційну поверхню і діє антитоксично.

Препарати колачиків лісових приймають  всередину при захворюваннях дихальних шляхів ( бронхіт, сухий нестримний кашель, охриплість).

Для посилення терапевтичного ефекту квітки і листя поєднують з квітами підбілу звичайного, травою медунки лікарської.

Зовнішньо у вигляді полоскань, калачики лісові використовують при гінгівітах, запальних станах верхніх дихальних шляхів, при  ангіні.


Популярні роботи

Останні реферети