Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Психолого-педагогічні умови соціалізації дітей молодшого шкільного віку в Україні - Страница 9

Индекс материала
Курсова робота на тему: Психолого-педагогічні умови соціалізації дітей молодшого шкільного віку в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9
Страница 10

Це пов’язано не тільки з проблемою мотивації діяльності, особистий функціональний задум його може бути зрозумілим тільки на основі всієї системи життєдіяльності людини. Коли навчальна діяльність не зв’язана з усією системою життєдіяльності учня і тільки обмежується часом, потрібним для особистості більш міцних знань, то це нерідко веде за собою недооцінку навчальної діяльності і виникнення негативних соціальних настанов. Оскільки людина розвивається як системна цілісність, то навчальну діяльність, в рамках шкільного навчання і процеси навчання у навколишньому середовищі потрібно інтегрувати між собою. Узгодження та інтеграція навчальної і інших видів діяльності і спілкування можуть мати три аспекти:

а) змістовна інтеграція, тобто використання в процесі навчання існуючих в учнів знань і життєвого досвіду, інформацію, яку учні постійно одержують з інших джерел;

б) використання результатів навчальної діяльності поза навчанням в житті учнів і класних колективів;

в) регулювання тимчасових ресурсів не тільки з точки зору ефективності навчальної діяльності, а й з рахунком всієї системи життєдіяльності учня. Він повинен мати час для участі в житті сім’ї класного колективу, спілкування з друзями, а також для сугубо індивідуальних захоплень і одночасно без перевантаження виконувати всі вимоги, зв’язані з навчанням у школі. Все це вимагає взаємної орієнтації навчання і виховання “у вузькому розумінні”. Таким чином, ми розглядаємо навчання як форму виховання поряд з вихованням “у вузькому розумінні”.

Дві форми виховання служать інтересам розвитку особистості.

Навчання впливає і на розвиток тоді, коли вчитель не висуває дане виховне завдання. Однак мова йде в даному випадку про цілеспрямованість розвитку потрібних суспільству якостей, тобто про виховання. Виховання в процесі навчання тоді ефективне, коли вчитель задумує весь процес через призму мети виховання. З отриманих знань багато забудеться, деякі знання скоро застаріють і загублять своє значення.

До теперішнього часу багато науковців зверталось звертаються до аналізу змісту навчання, але і тепер ще тяжко з впевненістю сказати, як впливають, наприклад, на розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану. В цій галузі потрібно вести більш глибші розслідування. ” [40, с. 66].

Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток особистості школяра розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.

Висновки

Проблема дослідження соціалізації особистості молодших школярів завжди доповнюється новими аспектами: аналізом змін умов соціалізації особистості під впливом науково-технічної революції, міждисциплінарним дослідженням людського “Я”. Триває розширення напрямків дослідження соціалізації, уточнюються її структура та функції, поглиблюється вивчення соціальних механізмів та інститутів соціалізації, уточнюються особливості взаємодії соціалізації та виховання в сучасних умовах. Ураховуючи, що основні джерела цього періоду аналізуватимуться під час викладу авторської концепції, зазначимо лише те загальне, що є типовим у сучасному розумінні сутності соціалізації”.

Для дослідження проблем особистості соціологія використовує ряд соціологічних категорій: структуру особистістю, адаптацією, соціалізацією, поведінкою та ін. Однією з найважливіших серед них є структура особистості, тобто сукупність найважливіших елементів особистості, взаємодії між якими реалізують її сутність.

Особливе значення для досліджень педагогічних аспектів соціалізації має, розгляд її як процесу соціального учнівства і послідовного засвоєння ролей, місця в цьому процесі розуміння зразків і моделей, системи цінностей.

Розуміння соціалізації різними дослідниками більшою чи меншою мірою присутня деяка однобічність цього процесу, спрямованість його від середовища до індивіда за деякої пасивності.

Водночас для соціалізації індивіда залишається певна свобода від стандартизації, типізації, що особливо слід ураховувати при оцінюванні із сучасних позицій вітчизняних досліджень. Вона виражається в тому, що при формуванні особистостей у процесі їх інтеракції одна одною з’являється велика кількість варіантів впливу на цей процес сукупності основних сил у вигляді фізичних особливостей дітей.

Проблема виховання і розвитку є дуже важлива педагогічна проблема. Об’єктом виховання є розвиваюча людина. На протязі всього життя проходить процес його розвитку. Поняття “особистість”, означає соціальну характеристику людини, всі його якості, які формуються під впливом його спілкування з іншими людьми, середовищем в цілому.

Головною функцією виховання є допомога у виборі професії, підготовка до створення власної сім’ї, формування соціальної активності визначення громадянської позиції. Важливий індивідуальний підхід у вихованні, відображення його духовних потреб особистого інтересу. Індивідуальний підхід дуже важливий, як для здійснення кращих умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей, так і для допомоги тим, хто відчуває труднощі у використанні навчальних програм.

Виховання, є ведучим і визначальним фактором розвитку і формування особистості в наших умовах, де основною метою всього суспільства є забезпечення умов для всестороннього розвитку людини.

До теперішнього часу багато науковців зверталось і звертаються до аналізу змісту навчання, але і тепер ще тяжко з впевненістю сказати, як впливають, на розвиток особистості школяра різні структури навчального плану. Вивчення ролі факультативних предметів і класів з поглибленим навчанням тих чи інших предметів дозволило висунути тільки деякі положення про важливість структури навчального плану.

Вплив методів і організаційних форм навчальної діяльності на розвиток особистості школяра розглядаються нерідко окремо, як і вплив змісту освіти, однак на особистість впливає навчання – зміст, методи, організаційні форми і те, як вони вписуються в систему інших факторів, впливаючи на розвиток особистості. Такий підхід до проблеми може бути плідним. Для цього необхідні узгоджені зусилля спеціалістів в галузі психології, теорії виховання, дидактики.

Результатами проведених нами констатуючих експериментів свідчать про те, що висунута нами гіпотеза, що шкільна соціалізація учнів початкових класів буде ефективною за умови забезпечення єдності навчання і виховання в стінах школи та в сім’ї підтвердилась.

Навчаючи і виховуючи учнів, вчителі привчають їх до різних сфер загальної культури і на базі засвоєних знань, умінь і навиків, способів поведінки формують особисту спрямованість, світогляд, виявляють і розвивають творчу індивідуальність кожного учня. На практиці ці процеси проходять зовсім не злито і навіть неодноразово, бо вони різні по своїй суті і без спеціальної педагогічної настанови можуть бути ізольованими.

так, знання, уміння і навики у визначеній галузі культури можуть розглядатися учнями як власне, особисто придбане без всякої тенденції поділитися ними з іншими, збагатити ними свій колектив.

Список використаних джерел

1. Аза Л.Я. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К.: Наук. думка, 1983. - с. 214

2. Андреєнкова Н.В. Проблема социализации личности-М., 1970.- с. 405

3. Бабанський Ю.К. Комплексный подход к воспитанию школьников. – М., 1980.- с. 190

4. Бабанський Ю.К. Педагогика – М., 1983.- с. 263

5. Бернс Р.Развитие Я-концепции и воспитание.М.:Прогресс.1989.-с. 315

6. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання – К., 1997.- с. 487

7. Бердяєва Н.А. Новый мир.-1990-№1. с.256

8. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М., 1977. - с. 306

9. Вишневська Н.Ю. Реформування шкільної освіти в Норвегії у 80-х роках ХХ ст.: Автореф. Див канд. пед. наук.: 1300,01. – Рівне, 1999. – 20с.

10. Гласс Дж., Статистические методы в педагогике и психологии. – М., 1976. – с. 357

11. Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация. – М., 1997. №2.-с.243

12. Головатый Н.Ф. Социология молодежи. – Киев: МАУП, 1988.

13. Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке. – М., 1990.-с.236

14. Ильина Т.П. Педагогика – А., 1984.-с.378

15. Каптерёв П.Ф. Педагогика.-1992.-№3-с.78

16. Коваль Л.Г. Социальная педагогика. – К.: 1997.-с.263

17. Кон И.С. Личность – М.: 1997.-с.410

18. Кон И.С. Социология личности. – М.: 1967.-с.314

19. Крайг Г. Психология развития. С-Петербург., 2000.-с.158

20. Лавриненко Н.М. Пед. соціаліз: європейські абриси. – Київ: Віра ІНСАЙТ, 2000. – 444с.

21. Лавриченко Н.М. Професійна орієнтація як рушій прогресивного реформування системи освіти (На прикладі Франції). – Київ: МДП “Кварк”, 1996 р. – 37с.

22. Леонтьоев А.Н. Об историческом подходе в изучении психики человека. – М., 1983.-с.210

23. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1977.-с.160

24. Лукашевич М.П. “Соціалізація” – К., 1998.-с.210

25. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. – М., 1974.-с.320

26. Мещерякова Л.И. Педагогика – М., 1974.-с.250

27. Мордвинцева Л.П. Японская школа: модели социализации. – М., 1991.-с.89

28. Норданский Н. Основы и практика социального воспитания. – М., 1925. – с.212.

29. Москаленко В.В. Социализация личности. - К.:Вища школа,1986. - с.167

30. Норданский Л. Основы и практика социального воспитания. - Москва., 1925.- с.212

31. Психологический словарь / Под ред. В.В.Давыдова. – М., 1983. – с.397.

32. Ольшанський В.Б. Социализация – М., 1970.- с.162

33. Парыгина В.Д. Социальная психология как наука – Л., 1967.-с.342

34. Психологія і педагогіка життєтворчості / В.Д.Доній, Г.М.Несен, Л.В.Сохань, І.І.Єрмаков. – К.: ВІПОЛ, 1996. – 781с.

35. Реан Кольшинский Социальная пед-психол. – К., 1999.-с.230

36. Рувински Л.И. Воспитание и самовоспитание школьников. – М., 1969.-с.158

37. Рудестам К. Груповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М., 1993.-с.96

38. Сорокин П.Л. Общедоступный учебник социологии – М.: Наука, 1994.-с.388

39. Смелзер Н. Дж. Социология – М.: 1991.-с.198

40. Стельмахович М.Г. Народная педагогика – К., 1985.-с.203

41. Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину-К.,1976.-с.194

42. Татенко В.А. Шляхи формування особистості учня. – К., 1985.-с.356

43. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М.: Наука, 1965. – 240с.


Популярні роботи

Останні реферети