Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Світовий досвід розвитку малого підприємництва в Україні - Страница 7

Индекс материала
Курсова робота на тему: Світовий досвід розвитку малого підприємництва в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9
Страница 10
Страница 11
Страница 12
Страница 13
Страница 14
Страница 15
/p>

Таблиця 2 Регіональна структура малого підприємництва (в "/а)

Економічні райони

Частка в загальному числі МП

Центральний,

30,5

в тому числі Москва

20,0

Північний

2,9

Північно-Західний

9,6

Волго-Вятський

2,9

Нейтрально-Чорноземний

2,7

Поволжський

9,6

Північно-Кавказький

9,8

Уральський

10,6

Західно-Сибірський

10,5

Східно-Сибірський

5,2

Далекосхідний

5,0

Див. Малий бізнес: Проблеми становлення. “Російський економічний журнал” Київ. 1993. – с.35

входження в новий, четвертий, етап. Перший і найбільш яскравий з них спостерігався ще в умовах колишнього СРСР в кінці 80-х років. Величезні пільги всіх видів, в тому числі за рахунок коштів держбюджету, загалом більш сприятливе положення справ в економіці обумовили відношення ветеранів до даного періоду як до "золотого віку" малого підприємництва. Дійсно, відбувалося дуже швидке і легке накопичення капіталів, розвивалися виробництво дефіцитних товарів широкого споживання і сфера всіляких і так же дефіцитних тоді побутових послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування і пр.

Виворотом "золотого віку" було, однак, то, що малі підприємства виконували роль каналу перекачки ресурсів командно-керованих держпідприємств в тіньову економіку, на користь напівкримінального і просто кримінального псевдоринкового підприємництва. Саме сумний наслідок такої перекачки укладався і полягає в тому, що кошти, що нагромаджуються в малому підприємництві методом "дорозграблення" держсектора, за невеликим винятком практично назавжди йшли з сфери накопичення і не використовувалися для розвитку національного виробництва і його інфраструктури.

Звичайно, в розвитку МП мали місце не тільки негативні процеси. У роки перебудови малий бізнес включився в загальний, всіляко процес бурхливого розвитку, що підтримується урядом кооперативного рушення. І роздержавлення, і навчання широкої маси населення основам підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу.

Однак не можна не помітити, що "золотий вік" малого бізнесу і осудні йому функції прискорювача реформ багато в чому виявилися в жорсткій суперечності з іншими напрямами економічних перетворень, а точніше - з невдалою спробою проведення реформ зверху, в жорстко-унітарних традиціях, з опорою виключно на апарат державної влади і управління. Спроби центрального уряду якось обмежувати можливості отримання дутих прибутків від різниці між фіксованими цінами держсектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність МП, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату.

Необхідний був кардинально інший економічний курс, який втілився вже в новій Росії в реформах типу шокової терапії. Почався новий, другий, етап і в розвитку російського малого підприємництва.

1992 рік - рік шокової терапії - характеризувався самими високими з середини 80-х років темпами зростання числа малих підприємств (в 2,1 рази) і чисельності зайнятих в них. Цей факт носить феноменальний характер, оскільки здійснена тоді лібералізація цін і введення податкового натиску сильно підірвали фінансову базу малого підприємництва. Бурхлива інфляція привела, з одного боку, до обезціненню заощаджень населення, а з іншою - до різкого збільшення процентних ставок банківського кредиту. Цевикликало справжній параліч інвестиційної діяльності, не подоланий досі.

Статистичні дані показують, що абсолютним лідером по збільшенню числа малих підприємств стала тоді сфера науки і наукового обслуговування. У ній число малих підприємств зросло в 3,4 рази. Кількість малих підприємств в сфері сільського господарства збільшилася в 3,1 рази. Потім слідують матеріально-технічне постачання і загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку (2,9 рази). До них тісно примикає сфера народної освіти (2,8 рази).[15, c.40]

У той же час в 1992 р. в загальній структурі російського малого підприємництва сталося різке зменшення частки МП в сфері матеріального виробництва.

На широко поширеній думку, модель шокової терапії була малоконструктивна для швидкого і ефективного розвитку економіки країни і, зокрема, сфери малого підприємництва. Але потрібно визнати, що в умовах активізації ринкових реформ МП продемонстрували і свої позитивні можливості. Найважливішими функціями МП в умовах шокової терапії стали соціальне демпфіруванння, забезпечення виживання значних верств населення в умовах гострої кризи через самозайнятість, надання можливості отримання додаткових (крім основної, часто формальної зайнятості) коштів для існуванню.

Замість свого роду годівниці з сильним кримінальним відтінком, що було властиво періоду перебудови, в сфері МП стала утворюватися нормальна конкурентна проринкова середа, що характеризується боротьбою малих підприємств за виживання на основі підвищення якості і різноманітності товарів і послуг. Сказане, правда, не означає, що кримінальні структури дали малому бізнесу спокої.

Феноменальне зростання числа МП в 1992 р. має своє пояснення. Бурхливий розвиток торгово-посередницького малого підприємництва став реакцію у відповідь на підрив первинної фінансової бази. Лібералізація зовнішньої торгівлі ще в умовах колишнього СРСР і зняття заборон на приватну торгівлю всередині країни створили сприятливі умови для будь-якої торгової діяльності.

Падіння споживчого платоспроможного попиту торгове мале підприємництво тоді активно компенсувало імпортом товарів, хоч і не дуже якісних (типу продукції китайського виробництва), але що користувалися ажиотажним попитом у російського споживача. Швидка оборотність дрібних торгових капіталів перетворювала їх в капітали середніх розмірів. Більш того дрібна торгівля швидко реагувала на наростаючу соціально-економічну диференціацію російського суспільства, групуючись в нішах обслуговування як масових споживачів, так і споживачів з високим рівнем прибутків. Досить швидко поруч з дрібними торговими наметами стали виникати елітні магазини, власники і працівники яких нерідко починали з "човникової" діяльності.

До позитивної ролі торгової і посередницької діяльності МП потрібно віднести і їх участь в створенні нових господарських зв”язків. Ініційована лібералізацією цін і рядом інших чинників (здача позицій ВПК, втрата ринків країн Східної Європи і пр.) повна "закупорка" каналів взаємозв'язків, що раніше склалися між виробниками, постачальниками і торгівлею відкрила широке поле для діяльності малих фірм по постачанню і збуту продукції. Звичайно, для нових господарських зв'язків в повному об'ємі потрібен новий технологічний каркас економіки з відповідними ринковими, високоефективними каналами рушення товарів від виробників до споживачів. У стратегічному плані задача створення такого каркаса малому бізнесу не під силу, оскільки вимагає багатьох років і величезних капітальних вкладень.

Однак малий бізнес зміг зіграти роль каталізатора перших кроків рушення до нової системи внутрікоопераційних зв'язків в російській економіці. Крім того, він виконував роль демпфера, що спасає багато які підприємства від негайного краху через розрив колишніх, хоч і неефективних, але все ж господарських зв'язків, що працювали.

Ривок малого підприємництва у бік торгової і посередницької діяльності став також закономірною реакцією на введений урядом податковий натиск. У колишньому СРСР не було і в принципі не могло бути податковою системи, адекватної ринковим умовам. Тому введення в практику господарського життя навіть елементів нормальної податкової відповідальності повинне було викликати у не звиклих до цього підприємців природну реакцію відторгання. Але справа в тому, що на цю реакцію наклався явний екстремізм урядової податкової політики, направленої на вилучення до 70-90% прибутків малих підприємств. При цьому уряд і не розраховувало на те, що будь-хто буде відразу ж платити податки в повній мірі. Підприємців тим самим підштовхували до того, щоб шукати і знаходити способи приховання прибутків від оподаткування. Торгівля і посередництво, орієнтована на роботу з складноконтрольованими готівковими коштами, відкривали великі можливості для відходу від податків.[16, c.10]

Загалом ситуація 1992 р. може бути охарактеризована загальноприйнятим терміном "грюндерство". Мале підприємництво було складовим елементом цього масового процесу засновництва. Біржі, банки, страхові фірми, великі приватні і напівдержавні акціонерні підприємства виникали по всій Росії в неймовірних кількостях. Люди уперше в житті отримали свободу для самостійної підприємницької діяльності, право займатися фінансовим плануванням, що раніше було абсолютною монополією державних структур і їх чиновників. Такі мотивації в поєднанні з розвалом державних, передусім бюджетних підприємств і організацій, з надією на отримання високих прибутків від досить простих видів робіт і послуг не могли не породити крупномасштабний грюндерства. Подібне грюндерство пояснюється не стільки економічними причинами, скільки загальними законами соціальної психології в їх додатку до очевидної для Росії ситуації кардинального суспільного перелому.

Ілюстрацією до вищесказаного може служити масова поява ефемерних фермерських господарств в суворих кліматичних зонах і на низькоякісних грунтах, де з точки зору економічної доцільності таких господарств в принципі не може бути навіть в самої розвиненій ринковій країні. Багато які малі підприємства з'являлися на світ не внаслідок економічної доцільності, не маючи якої-небудь програми довготривалого розвитку, а тільки із загальної надії, мрії їх організаторів на досить абстрактне " краще життя" (в основному в стилі привабливих трафаретів суспільства вільного підприємництва і загального споживання). У певному значенні психологічні очікування швидкого процвітання домінували над тверезим економічним розрахунком і навіть здоровим глуздом.

Саме цим пояснюється феномен бурхливої появи численних приватних дрібних наукових фірм в умовах дуже швидкого згортання якого-небудь попиту на наукову продукцію через найгострішу інвестиційну кризу, спад інноваційної активності і фантастичний дефіцит бюджетів всіх рівнів. Нові умови давали колишнім науковим співробітникам надію на самостійний вихід із того тупикового становища, в якому вони знаходилися в державних академічних, галузевих і інших наукових установах в 70-і і в 80-і роки.


Популярні роботи

Останні реферети