Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Маркетинг в Україні - Страница 2

Индекс материала
Курсова робота на тему: Маркетинг в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9
Страница 10

2.Виникає можливість оцінити обсяги прибутку пов’язані з кожним комплексом маркетингу.

3.Можливість обрати найбільш прийнятний комплекс маркетингу, тобто визначити залежність обсягу прибутку від складових комплексу маркетингу.

3. Інвестиційний маркетинг.

З погляду теорії, маркетинг прямих інвестицій - це комплексна, програмна діяльність, направлена на формування виробничий - економічних рішень в області інвестицій, відповідних реальним потребам кінцевих споживачів і інтересам потенційних інвесторів. З погляду практики - це синтез маркетингу і реальної інвестиційної діяльності.

Саме маркетинг з його інструментарієм і методиками здатний чітко визначити круг учасників інвестиційного ринку, потреби і мету реципієнтів (промислових підприємств), інвесторів і посередників, що взаємодіють на ньому, тобто найбільш ефективно звести інвестиційний попит і інвестиційну пропозицію.

Який же організаційний механізм упровадження і функціонування на промисловому підприємстві маркетингу прямих інвестицій? Залежно від масштабу підприємства і його фінансово-економічного положення це може бути як відособлений відділ, так і колегіальний орган, але в обох випадках він повинен складатися з компетентних фахівців по маркетингу, корпоративним питанням, фінансовому аналізу, бізнес плануванню, фондовим операціям. Але, що найголовніше інвестиційний маркетинг повинен бути запитаний вищим менеджментом підприємства і його основними акціонерами, оскільки в більшості випадків залучення прямих (стратегічних) інвестицій поєднується з перерозподілом прав власності на підприємстві.

Маркетинг спочатку є концепцією, що служить досягненню максимально можливого за умов, що склалися, результату діяльності ринкових суб'єктів, визначуваного корпоративними місією і метою. Це можливо при дотриманні трьох основних умов:

- створенні відповідного внутрішнього середовища суб'єкта;

- адекватному реагуванні суб'єкта на вивчений попит, що реально пред'являється;

- формуванні попиту шляхом комунікативних і інших маркетингових дій.

В некомерційній сфері цілеспрямованим вивченням і формуванням попиту займаються лише ті суб'єкти, які дійсно в цьому зацікавлені, - іншими словами, такі суб'єкти, чия корпоративна місія реально співпадає з метою створення і діяльності. Лише в цьому випадку може бути досягнутий максимальна результативність некомерційної діяльності. Ми свідомо не використовували поняття соціальної ефективності діяльності некомерційного суб'єкта. Це зв'язано з тим, що її визначення і кількісна оцінка представляють вельми складну самостійну проблему; вимагає розробки критеріїв, в яких враховуються численні чинники, що впливають на розвиток багатоманітних процесів, що протікають в суспільстві. Це чинники політичного, юридичного, економічного, екологічного, національного, культурного і релігійного характеру. На сьогоднішньому етапі вивчення проблеми ми можемо розглядати лише соціальний ефект, як результат діяльності некомерційного суб'єкта. Також може йтися про своєрідну рентабельність некомерційної діяльності, яку можна визначити як відношення справленого соціальне враження до відповідних витрат (по аналогії з рентабельністю економічної).

Самостійна робота № 3

Тема: Маркетингові дослідження

1. Кон’юнктура ринку та чинники, що впливають на її формування.

Кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають конкретну економічну ситуацію ринку на певний момент чи відрізок часу. Оцінка та аналіз ринкової кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності і маркетингу на всіх рівнях управління, а також щодо формування державної політики регулювання ринку за допомогою соціально-економічного та податкового впливу.

Основним завданням статистичного вивчення кон’юнктури ринку є визначення характеру й ступеня збалансованості, насамперед, співвідношення між попитом та пропозицією. Суть дії ринкового механізму виявляється у намаганнях попиту й пропозиції зрівноважитись. Однак цей процес, маючи стохастичний характер, відбувається під постійним впливом великої кількості суперечливих чинників, що зумовлює наявність постійних коливань та відхилень від основної тенденції ринку.

Пропозиція товарів і послуг досліджується в цілому та у розрізі окремих товарів, виробників, торгових посередників і регіонів. Основними показниками є: а) обсяг, структура і динаміка пропозиції; б) сировинний та виробничий потенціал пропозиції; в) еластичність пропозиції.

Пропорційність ринку залежить як від попиту, так і від пропозиції, її основними показниками є: співвідношення попиту й пропозиції; співвідношення ринків засобів виробництва, товарів і послуг; структура товарообігу; питома вага ринку між виробниками, оптовими та роздрібними продавцями; структура продавців за формами власності; структура покупців; регіональна структура.

Пропорційність ринку характеризується також за допомогою балансового методу, відносних величин структури й координації індексів, середніх квадратичних та лінійних відхилень, коефіцієнтів еластичності.

Впливають на пропорційність ринку такі чинники, як: тенденція розвитку ринку; стійкість і циклічність ринку; регіональні особливості ринку; ділова активність партнерів; комерційний ризик; масштаб ринку тощо.

Тенденція розвитку ринку досліджується за допомогою таких показників: темпи зростання, параметри трендів реалізації, цін, товарних запасів, інвестицій і прибутку.

Стійкість і циклічність ринку вивчають за такими показниками: коефіцієнтами варіації продажу, цін і товарних запасів у часі й просторі; параметрами моделей сезонності й циклічності розвитку ринку.

Регіональні особливості стану і розвитку ринку простежуються за такими показниками: регіональною варіацією співвідношення попиту й пропозиції, рівнем попиту в розрахунку на душу населення, динамікою основних параметрів розвитку ринку.

До основних показників ділової активності відносять: портфель замовлень, його склад, наповненість і динаміку; кількість, розмір, частоту і динаміку угод; ступінь завантаження виробничих і торгових потужностей.

Основними показниками комерційного або ринкового ризику є: інвестиційний ризик, ризик прийняття маркетингових рішень і ризик випадкових ринкових коливань.

Масштаб ринку залежить від рівня монополізації та конкуренції. Його основними показниками виступають: кількість фірм на ринку кожного товару, їх розподіл за формами власності та за спеціалізацією; загальний обсяг реалізації товарів і послуг; рівень приватизації; питома вага малих, середніх і великих фірм у загальному обсязі ринку.

Особливістю більшості показників кон’юнктури ринку є використання їх як параметрів статистичних моделей, які відображають тенденції й циклічність розвитку ринку.

Багато показників кон’юнктури ринку відображають не статичне явище, а динамічний або варіаційний процес, інші показники характеризують структуру й структурні зрушення в кон’юнктурі ринку.

Кон’юнктурні характеристики тенденцій можуть бути отримані лише в результаті відповідної обробки трендових моделей.

Такий основний і об’ємний показник, як попит безпосередньо не вимірюється, а піддається лише непрямій оцінці. Характеристика іншого об’ємного показника масштабу ринку доповнюється такими частковими показниками як обсяг реалізації, кількість договорів, кількість продавців і покупців.

Кон’юнктура ринку є складним комплексом взаємозв’язків і взаємозумовлень. Для її оцінки використовується показник еластичності попиту й пропозиції, який виражає дію відповідних ринкових законів.

Оскільки ринок — явище динамічне, то його розвиток у часі відображає система показників рядів динаміки та їх аналіз. Способами виявлення тенденцій розвитку ринку є трендові моделі, графічні методи тощо.

Ринку властиві прояви стихійності, що веде до диспропорцій, різної інтенсивності і виявляється через коливання певних параметрів ринку. Статистичне коливання характеризується різними показниками варіації. Ступінь стійкості розвитку ринку в часі характеризується відхиленням фактичних рівнів від тренду і вимірюється коефіцієнтом апроксимації.

Розвитку ринку властива циклічність різної тривалості й послідовності. У межах одного року — це, як правило, сезонні коливання, інтенсивність яких визначають через коефіцієнти варіації. Сезонну хвилю, її характер і силу для різних товарів і послуг оцінюють та моделюють за допомогою різних статистичних способів (простої середньої, методом Персонса, плинної середньої, аналітичного вирівнювання, рядами Фур’є).

Ринкова ситуація на мікро- і макрорівнях відображається показниками ділової активності, які дають змогу градуювати стан ринку. На макрорівні застосовують такі важливі показники, як стан і поведінка цін, наявність і рух товарної маси (товарообіг, товарні запаси), а також низку показників ринків цінних паперів, інвестицій, праці тощо. Для аналізу ринкової економіки в цілому використовують статистичні індекси показників, що входять в складну прогнозну модель ринку, яка називається економічним барометром. На мікро рівні до показників ділової активності відносять кількість, обсяг і характеристики укладених контрактів на закупівлю та продаж товарів і послуг, повноту завантаженості і зайнятості персоналу, прибутковість кожного замовлення і всієї сукупності замовлень.

Важливою складовою системи показників кон’юнктури ринку є оцінка рівня монополізації та конкуренції. Вона об’єднує такі показники, як кількість і розмір підприємств і фірм, їх частку на ринку та розподіл за відповідними показниками.

Для сучасного ринку велике значення має характеристика процесів приватизації, демонополізації та роздержавлення економіки України.

Статистика використовує низку специфічних методів кон’юнктурного аналізу, який ґрунтується переважно на неякісних та атрибутивних оцінках ринкової ситуації. Як правило, всі вони визначаються експертним способом, і на цій основі формуються висновки про стан і тип ринку. Наприклад, сприятлива кон’юнктура (збалансований ринок, стабільний або зростаючий товарообіг, рівновага цін) або, навпаки, нестабільна кон’юнктура (диспропорції ринку, відсутній або слабкий попит, різке коливання цін, зростання товарних запасів тощо). Однак першоосновою якісних оцінок завжди є кількісні характеристики основних ринкових процесів. Кількісні оцінки даються з допомогою експертного моделювання або візуальної оцінки цифрового матеріалу. Такі оцінки часто мають певну невизначеність і розпливчатість межі, але вони досить оперативні й недорогі.

Як інструменти вимірювання та оцінки кон’юнктури ринку використовують кон’юнктурні індикатори, до яких відносять ціни, товарні запаси, показники ділової активності, досвід і думки спеціалістів та ін. Залежно від поставленої мети аналізу та особливостей розвитку ринку ці показники можуть бути абсолютними, відносними і середніми величинами.

Ринок можна оцінювати за набором і зіставленням між собою в різних комбінаціях індексів ділової активності.


Популярні роботи

Останні реферети