Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Соціальне страхування в Україні

Индекс материала
Курсова робота на тему: Соціальне страхування в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9

Курсова робота на тему: Соціальне страхування в Україні

СРС №1. Сутність, принципи й роль соціального страхування.

1. Опрацювати і тезово занотувати наступні статті:

- Необхідність і суть соціального страхування

Соціальне страхування - гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також з охорони здоров'я членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

- Принципи соціального страхування

Національні системи соціального захисту сформувалися з урахуванням специфіки економічного, соціального й культурного розвитку країн. Однак, попри відмінності в шляхах розвитку й особливостях організації, якості й обсязі послуг, а також у методах фінансування, всі системи соціального захисту функціонують на основі єдиних принципів.

Принцип соціального страхування

Принцип соціального забезпечення

Принцип допомоги

Принцип соціальної солідарності

- Фінансові аспекти соціального страхування

Соціальне страхування – це особлива сфера тому, що мета його не локалізація ризику, а вкладення фінансових ресурсів для одержання певної вигоди чи послуги в майбутньому. Із фінансового погляду — це вкладення ресурсів, їхнє накопичення, перетворення в капітал, одержання доходу й повернення вкладених коштів у майбутньому в обумовлений страховим договором термін. При цьому не відбувається перерозподілу фінансових ресурсів, вони надаються для тимчасового користування.

- Історія зародження соціального страхування в Україні

Україна, як відомо, майже 350 років знаходилась у колоніальному стані, будучи частиною імперії, як у складі царської Росії, та і в складі СРСР. У цей період вона ніколи не проводила самостійної соціальної політики і не приймала самостійних рішень щодо соціального страхування і соціального забезпечення.

Зародження страхування на терені України припадає на 90-ті роки ХІХ століття.

2. Занотувати та пояснити співвідношення категорій:

а) соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна допомога;

Соціальне забезпечення (соціальний захист) — система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).

Соціальне страхування — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

Соціальна допомога - система заходів, спрямованих на повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування і спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо.

б) медичне страхування, страхова медицина.

Медичне страхування - це окремий вид соціального страхування, який гарантує з боку держави рівні можливості для громадян України в отриманні медичної допомоги та забезпеченні ліками.

Перевага страхової медицини полягає в її прогнозованості: кожен громадянин вкладає невеликі суми коштів у медичну страховку для того, щоб бути впевненим, що при хворобі всі або переважна більшість медичних витрат будуть оплачені. Медичне страхування дає можливість контролювати свій бюджет, тому що завдяки йому більше, ніж вартість страховки, на медицину за рік не витратиш.

СРС №2. Іноземний досвід у сфері соціального страхування.

1. Опрацювати і тезово занотувати наступні статті:

- Історія зародження і розвитку соціального страхування в світі

а) модель Бісмарка та план Беверіджа

Перші ознаки страхування з'явилися ще в античні часи. Так, за що дійшли до нас джерелами в рабовласницькому суспільстві були угоди, суть яких полягала в прагненні розосередити між усіма зацікавленими особами ризик можливого збитку, коли небезпеки під-будуть підлягати спільні майнові інтереси багатьох осіб. На Близькому Сході ще за два тисячоліття до нашої ери в епоху вавілонського царя Хаммурапі члени торгового каравану укладали між собою договори про те, щоб спільно відшкодовувати збитки, що спіткали кого-небудь з них в дорозі, від пограбування, крадіжки або пропажі товару.

У. Беверідж (1879 – 1963 рр.) – економіст, політичний діяч. Під його керівництвом міністерський комітет з соціального страхування розробив так званий план Беверіджа – створення системи страхування, соціального забезпечення та боротьба з безробіттям. Цей план ґрунтувався на трьох основних принципах:

– залежність розміру допомоги не від розміру внесків (тобто заробітної плати), а від нормальних потреб людини в конкретно-історичний період;

– гарантоване забезпечення у випадках соціальних ризиків всіх громадян, а не тільки працюючих за наймом;

– інтеграція і взаємодоповнення різних форм соціального захисту – страхування, соціальна допомога (по бідності), ощадні каси (добровільне страхування).

б) становлення соціального страхування в розвинутих країнах Європи

Сучасні держави активно використовують соціальне страхування для захисту населення на випадок захворювання, зниження працездатності, смерті годувальника, допомоги багатодітним сім'ям тощо. Принцип, згідно з яким держава в рамках соціального страхування піклується про тих, хто потребує захисту, діє всюди і сьогодні.

Питома вага соціального страхування у внутрішньому продукті розвинутих країн набагато перевищує питому вагу комерційного (недержавного) страхування (табл. 1).

Таблиця 1

Питома вага соціального та комерційного (недержавного) страхування у внутрішньому продукті розвинутих країн Європи, % (за даними INSSE, Франція)

Країна Соціальне страхування Комерційне страхування

Великобританія 20,6 9,9

Німеччина 26,9 5,6

Італія 23,6 2,6

Франція 28,0 5,9

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об'єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

- Світовий досвід організації медичного страхування

В процесі переходу України до ринкової економіки виникла ситуація, яка вимагає змін в умовах функціонування економіки системи охорони здоров’я. Діяльність закладів охорони здоров’я має значну соціальну значимість, тобто вона пов’язана з потребами першочергової соціальної направленості, що обумовлює необхідність підтримки системи охорони здоров’я з боку суспільства.

Перебудова економіки охорони здоров’я повинна починатися перш за все з укріплення фінансової основи галузі, із зміни загальної схеми фінансування, що передбачає обов’язковий перехід від бюджетної системи фінансування до змішаної бюджетно-страхової системи, що фінансується при активній участі підприємств, установ, організацій різних форм власності з елементами добровільного медичного страхування населення.

Нагромаджений багаторічний світовий досвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей та систем медичного страхування та страхування здоров’я. До теперішнього часу визначаються три основні види фінансування охорони здоров’я: державне, через обов’язкове та добровільне медичне страхування та змішана форма.

Однією з перших країн, де було запроваджено медичне страхування, являється Німеччина. Система медичного страхування створена в Німеччині ще в 1881 році. Основним принципом німецької системи медичного страхування являється те, що уряд не бере на себе відповідальність за фінансування охорони здоров’я (за винятком деяких його сегментів), а лише створює умови для того, щоб необхідні фонди були створені працівниками та роботодавцями, а також здійснює нагляд над функціонуванням усієї системи медичного страхування. В Німеччині діє децентралізована система медичного страхування.

- Головні риси пенсійної реформи в країнах Східної Європи та СНД

Країна

Естонія

Казахстан

Польща

Словенія

Угорщина

Чехія

Дата початку реформи

1998

1997

1998

1998

1997

1998

Пенсійний вік

До 2016 року піднімуть до 63 років для чоловіків і жінок

Підвищили до 63 років для чоловіків і до 58 - для жінок

Підвищили до 65 років для чоловіків і до 60 - для жінок

Підвищили до 65 років для чоловіків і до 60 років - для жінок

Підвищили до 62 років для чоловіків і жінок

Поступово підвищують до 62 років для чоловіків і до 57-61 років - для жінок

Достроковий вихід на пенсію

Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов

Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов

Дозволяють усім працівникам, але розмір пенсії не зменшується тільки для тих осіб, які мають 25 років стажу

Дозволяють тим особам, які працювали за шкідливих умов і мають не менше ніж 20 років стажу

Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов

Тим особам, які мають 25 років стажу, дозволяють виходити на пенсію на 3 роки раніше. Розмір пенсії зменшується на 1% за кожний квартал, що передує досягненню пенсійного віку

Умови призначення пенсій за віком

Щонайменше 15 років стажу - для отримання повного розміру пенсії

Щонайменше 6 місяців стажу станом на 1 січня 1998 року - для отримання пенсії із солідарної системи. Всі наймані працівники, самозайняті особи і члени їхніх сімей зобов'язані сплачувати пенсійні внески

Щонайменше 25 років стажу - для отримання повного розміру пенсії. Всі наймані працівники, самозайняті особи і члени їхніх сімей зобов'язані сплачувати пенсійні внески

Щонайменше 15 років стажу.

Щонайменше 20 років стажу - для отримання повного розміру пенсії. Мінімум 15 років стажу - для отримання часткової пенсії із солідарної системи

Щонайменше 15 років стажу за досягнення 65-річного віку або 25 років стажу за досягнення пенсійного віку. Це право мають всі наймані працівники і самозайняті особи

Чи передбачає реформа запровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи?

Ні. Однак таку систему заплановано запровадити у 2002 році

Так. Усі працівники мусять сплачувати щонайменше 10% доходу до пенсійного фонду, обраного на власний розсуд

Так. Участь у накопичувальній системі є обов'язковою для всіх працівників, що не досягли 30-річного віку, але добровільною для працівників віком від 30 до 49 років. Працівників, які досягли 50-річного віку, до обов'язкової накопичувальної системи не залучають

Ні

Так. Участь у накопичувальній системі є добровільною для нинішніх працівників і обов'язковою для осіб, які щойно розпочинають трудову діяльність. Накопичувальна система забезпечує довічні пенсії

Ні

Нарахування пенсійних внесків

Особи, які провадять підприємницьку діяльність, сплачують 20% від доходу, що перевищує мінімальний розмір заробітної платні. Роботодавці відраховують 20% від фонду заробітної платні

Роботодавці сплачують до державного бюджету 15,5% від фонду заробітної платні для фінансування виплат, які залишилися від колишньої солідарної системи, а також перераховують10% від заробітку працівників до приватного пенсійного фонду за вибором працівника

Загальний розмір внеску становить 45%, з яких 23% сплачують роботодавці, а 22% - працівники. Із загальної суми надходжень 24% спрямовують на фінансування пенсій за віком, 15% - до солідарної системи і 9% - до накопичувальної системи

Працівники сплачують у середньому 15,5%, а роботодавці - 8,85% від заробітної платні

Працівники сплачують 8% від заробітку, а роботодавці - 22% від фонду заробітної платні. Внески працівників-учасників накопичувальної системи - надходять до накопичувальної системи, а внески роботодавців - тільки до солідарної системи

Працівники сплачують 6,5% від заробітку, а роботодавці відраховують 19,5% від заробітної платні

Порядок обчислення пенсій у солідарній системі

До пенсії фіксованого розміру (встановленого в законодавстві) за кожний рік стажу додають 6,4% такої пенсії. Мінімальний період для обчислення - 15 років

Пенсія становить 60% середнього заробітку за умови 25-річного стажу (для чоловіків) або 20-річного стажу (для жінок). За кожний додатковий рік стажу пенсію збільшують на 1% середнього заробітку. До стажу зараховують тільки період до 1 січня 1998 року.

Підставою для обчислення пенсії є умовно-накопичувальні рахунки. Зараховані на ці рахунки внески індексують відповідно до зростання заробітної платні в економіці та підвищення темпів інфляції

Базою для обчислення пенсії є 10 років з найкращими доходами, починаючи з 1970 року. Для чоловіків розмір пенсії становить 35% заробітку за 15 років стажу і 2% за кожний додатковий рік, але загалом - не більше 85%

Пенсія становить 53% середнього заробітку за умови 20-річного стажу. Протягом наступних 5 років за кожний рік додають 2% середнього заробітку, протягом наступних 11 років - 1%, протягом наступних 4 років - 1,5%, протягом усіх наступних років - 0,5%

До пенсії фіксованого розміру за кожний страхових рік додають 1,5% скоригованого заробітку протягом останніх 14 років (кількість років для обчислення такого заробітку збільшуватиметься кожного року на одиницю до досягнення 30-річного страхового стажу)

Порядок індексацій пенсій у солідарній системі*

Індексації не провадять автоматично

Пенсії індексують відповідно до темпів інфляції. Держава гарантує мінімальний розмір пенсії, яка складається з виплат із солідарної і накопичувальної систем

Пенсії індексують автоматично, повністю враховуючи темпи інфляції і беручи до уваги 20% зростання реальної заробітної платні

Пенсії індексують відповідно до темпів зростання середньої заробітної платні

Індексацію, що на 100% відповідає темпам інфляції, провадять автоматично

Якщо темпи інфляції перевищують 5% на рік, то розмір пенсії збільшують на 70% щодо темпів інфляції та на 30% щодо темпів зростання заробітної платні. Індексацію проводять наступного року після коригування пенсій відповідно до темпів інфляції

Чи є в пенсійній системі пенсії за інвалідністю?

Так

Ні. Такі пенсії виплачують з Державного бюджету

Так

Так

Так

Так

< /p>

- Іноземний досвід страхування від нещасних випадків на виробництві

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

2. Використовуючи ресурси мережі Інтернет, самостійно підготувати питання:

  • Модель соціального страхування Скандинавських країн;

Скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія), де соціальний захист розвинений найкраще.

Скандинавська модель. Солідарна й універсальна система соціального захисту. Державні зусилля спрямовані на мінімізацію соціальних проблем та максимізацію надходжень у бюджет. Високий рівень зайнятості в країні (забезпечення значної частини “захисту” через роботу). Активне залучення жінок до трудової діяльності (виконання частини функцій з неформального догляду соціальними працівниками). Достатньо високий престиж соціальних працівників.

· Захист на випадок безробіття в країнах світу.

Поняття "соціальний захист" досить нове, почало використовуватись у міжнародних актах в середині XX століття, що було викликане кардинальними змінами в соціальній політиці у багатьох країнах світу, які зумовили необхідність систематизації та координації різноманітних інститутів соціальної сфери з позиції характеристики її захисних функцій. У вітчизняній літературі та національному законодавстві поява і застосування цього поняття пов'язане з трансформацією суспільного ладу країни у 90-х роках. Сьогодні термін "соціальний захист" широко вживається в економічній та юридичній літературі.

3. Охарактеризувати і порівняти моделі соціального захисту населення:

- соціально-демократична модель скандинавських країн;

Соціально-демократична модель має на меті досягнення соціальної справедливості та подолання нерівності. Держава при цьому має гарантувати та забезпечувати визначений рівень доходів та соціальних послуг незалежно від трудового внеску. Соціальний захист у цій моделі гарантується як право, а потреби населення є підставою для визначення межі соціальних витрат.

- неоліберальна модель (США);

Неоліберальну модель (США) – проблеми соціального захисту розв’язуються переважно за участі профспілок.

- неоконсервативна модель (Німеччина);

Участь різних секторів – державного, недержавного та неформального у сфері соціального захисту. Вища організація не повинна перебирати на себе функції, які може виконати організація нижчого рівня. Держава повинна надавати можливість недержавним і неформальним організаціям вирішувати певні питання. Соперництво між недержавними організаціями сприяє творчості та іноваціям. Система колективної відповідальності під контролем держави.

- система Беверіджа (Англія, Ірландія).

Систему соціального страхування від безробіття Уільям Беверідж розглядав у тісному взаємозв’язку із забезпеченням зайнятості населення, яке випливає з права людини на працю.

План Беверіджа став основою для проведення соціальних реформ у Великій Британії та інших європейських країнах після другої світової війни.

4. На основі вивчення зарубіжного досвіду визначити найбільш важливі аспекти підготовки фахівців для сфери соціального страхування в Україні.

Країни Євросоюзу вже давно й успішно здійснюють цілеспрямовану гуманітарну політику з надання допомоги у становленні суспільних інститутів, необхідних для повноцінного розвитку молодих європейських держав.

Починаючи з 1994 р. Європейська комісія за програмою TACІS допомагає Україні у створенні нової системи страхування від нещасних випадків на виробництві. Фахівці TACІS надавали допомогу в роботі над проектом Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності».

СРС №3. Державне регулювання соціального страхування.

1. Опрацювати і засвоїти основні положення Закону України “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР., а також “Концепції соціального забезпечення населення України” (Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року № 3758-XII).

2. Ґрунтовно ознайомитись з структурами Фондів соціального страхування та складом органів їх управління. (З матеріалів лекції).

3. На основі опрацьованих законодавчих актів скласти порівняльну таблицю організаційної структури фондів соціального страхування, за такими ознаками:

- склад Правління;

- строк повноважень членів Правління;

- строк повноважень голови Правління;

- проведення засідань Правління;

- умови проведення позапланових засідань Правління;

- прийняття рішення;

- директор виконавчої дирекції та його заступники;

- робочі органи виконавчої дирекції;

- склад Наглядової ради (НР);

- строк повноважень членів Наглядової ради;

- строк повноважень голови НР;

- проведення засідань НР;

- умови проведення позапланових засідань НР;

- правомочність засідання НР;

- орган державного нагляду.

Фонди соціального страхування - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) створений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" і є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією і належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фонду, стабільної діяльності Фонду.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

- допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

- допомога по вагітності та пологах;

- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

- забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі представниками від держави, застрахованих осіб і роботодавців.

Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює Наглядова рада Фонду, яка діє на громадських засадах.

Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів Фонду.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція підзвітна правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду і здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – державний цільовий фонд. Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення. Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів.

Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання коштів відповідно до законодавства.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.


Популярні роботи

Останні реферети