Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Поняття та класифікація юридичних наук - Страница 5

Индекс материала
Курсова робота на тему: Поняття та класифікація юридичних наук
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9
Страница 10
Страница 11
Страница 12
Страница 13
Страница 14
Страница 15
Страница 16

3. Наявність двох рівнів державного апарату;

4. Наявність двох рівнів законодавства;

5. Наявність двохпалатної структури парламенту;

6. Подвійне громадянство;

7. Нормативні акти будуються за принципом субординації;

8. Наявність у суб’єктів федерації власної судової системи;

9. Можливість федерації в цілому та її суб’єктів бути учасниками міжнародних відносин;

10. Наявність трьох рівнів повноважень державних органів:

- компетенція федерації;

- сумісна компетенція;

- компетенція суб’єктів.

В залежності від характеру суб’єктів, федерації поділяються на:

- територіальні, що утворені по принципу адміністративних одиниць, в якихсуб’єкти позбавлені права прямого представництва в міжнародних відносинах та встановлюється заборона одностороннього виходу (США, Мексика, ФРН);

- національні, до складу яких входять національні державні утворення та гарантується добровільність входу та виходу (Індія).

35. Характеристика складних за формою устрою держав.

За формою устрою держави поділяються на прості та складні.

Федерація – це форма складної держави, що являє собою союз ряду державних утворень.

Особливості федерації:

11. Складається з територій – суб’єктів федерації;

12. Суб’єкти федерації мають обмежений суверенітет, частину якого передають загальнофедеральним органам;

13. Наявність двох рівнів державного апарату;

14. Наявність двох рівнів законодавства;

15. Наявність двохпалатної структури парламенту;

16. Подвійне громадянство;

17. Нормативні акти будуються за принципом субординації;

18. Наявність у суб’єктів федерації власної судової системи;

19. Можливість федерації в цілому та її суб’єктів бути учасниками міжнародних відносин;

20. Наявність трьох рівнів повноважень державних органів:

- компетенція федерації;

- сумісна компетенція;

- компетенція суб’єктів.

В залежності від характеру суб’єктів, федерації поділяються на:

- територіальні, що утворені по принципу адміністративних одиниць, в якихсуб’єкти позбавлені права прямого представництва в міжнародних відносинах та встановлюється заборона одностороннього виходу (США, Мексика, ФРН);

- національні, до складу яких входять національні державні утворення та гарантується добровільність входу та виходу (Індія).

Конфедерація – союз держав, кожна з яких зберігає повний суверенітет.

Ознаки:

1. Це об’єднання держав, що утворюється на підставі договору;

2. Наявність мети, для досягнення якої створюється конфедерація;

3. Досягнення вказаної мети надає можливість переростання конфедерації в іншу форму держави;

4. Наявність спільних органів управління, що утворюються шляхом рівного представництва держав, незалежно від кількості населення;

5. Наявність фінансових засобів, що утворюються із добровільних відрахувань за угодою;

6. Суб’єкти є повністю самостійними державами, що користуються правом вільного виходу з конфедерації;

7. Відсутність єдиного громадянства;

8. Збройні сили конфедерації складаються з військових формувань держав-учасників (пн. Америка 17-18 ст.).

Співдружність- це організаційне об’єднання держав, що характеризується наявністю спільних ознак та певним ступенем однорідності.

Ознаки:

1. Основою утворення є міждержавний статут, договір чи декларація;

2. Не є єдиним суб’єктом міжнародних правовідносин;

3. Для координації дій суб’єктів створюються наддержавні органи, що діють у формі співпраці глав держав та глав урядів;

4. Грошові засоби об’єднуються добровільно і в розмірах, які вважають за необхідні суб’єкти;

5. Нормативна діяльність здійснюється у формі підписання актів главами держав;

6. Наявність спільних ознак економічного, правового, культурного, національного чи мовного характеру;

7. Як правило, є перехідною формою в процесі розвитку держав (СНД, країни Британської співдружності).

Співтовариство – організаційне об’єднання держав, що належать до певного регіону і які створені з метою вирішення економічних питань.

Ознаки:

1. Основою є міжнародна угода;

2. Порядок вступу та виходу здійснюється лише за згодою всіх членів;

3. Фінансові відносини мають форму кредитів та позик;

4. Основною метою є врівноваження економічного розвитку країн та спрощення митних та візових бар’єрів (ЄС).

36. Поняття та різновиди демократичного режиму.

Демократичний політичний режим – спосіб здійснення політичної влади, що характеризується:

1. визнанням принципу рівності та свободи людей;

2. реальною можливістю реалізації інститутів безпосередньої та представницької демократії;

3. конституційним закріпленням та реальним гарантуванням прав та свобод;

4. професіоналізмом влади;

5. політичним плюралізмом, що визначає наявність опозиції;

6. можливістю громадян бути суб’єктом владних відносин;

7. наявність органів самоврядування, що надають можливість реалізувати інтереси населення;

Демократичний режим існує у трьох формах;

1. Ліберально-демократичний. Передбачає наявність методів здійснення влади, що засновані на загальнолюдських принципах та повазі прав людини;

2. Консервативно-демократичний. Його змістом є охорона та зміцнення таких форм правової та політичної організації суспільства, що склалися історично та характерні саме для цієї держави;

3. Радикально-демократичний. Його змістом є здійснення державної політики найбільш рішучими та прогресивними методами і діями.

37. Характеристика антидемократичних режимів.

Антидемократичний політичний режим – це способи здійснення влади, що засновуються на подавленні інтересів особи, верховенстві держави над правом та диктатурі однієї політичної партії.

Форми:

1. Деспотія. Характерна для монархічної форми правління і визначається безмежністю влади монарха та відсутністю декларованих прав і свобод особи.

2. Тиранія. Визначається як влада, що встановлюється шляхом захоплення. Для неї характерна розвинута система каральних органів та відсутність механізмів реалізації прав і свобод.

3. Тоталітарний режим. Характеризується наявністю однієї офіційної ідеології, зрощенням партійного і державного апаратів, монополією на інформацію, централізмом управління та посиленням ролі виконавчих органів, конституційним закріпленням пільг еліти, мілітаризацією держави.

4. Авторитарний режим. Заснований на дійсному чи силовому авторитеті однієї особи чи групи людей.

Характеризується:

- проголошенням прав та свобод і відсутністю можливостей їх реалізації;

- проголошенням верховенства парламенту, який в дійсності лише затверджує прийняті елітою рішення;

- значною роллю поліцейського апарату;

- наявністю обов’язку суду оберігати державні інститути;

- неможливістю опозиції;

- пріорітетом інтересів держави над інтересами суспільства.

38. Теорія держави загального благоденствія.

Створена в період між двома світовими війнами.

За цією теорією, сучасні буржуазні суспільства і держава вже позбулися або інтенсивно позбуваються класового характеру, а держава стає органом, що функціонує на благо всіх членів суспільства. Йдеться про різке звуження сфери державного примусу. Репресивно-каральні функції держави відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій:

1. державного регулювання економіки;

2. соціальних послуг (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, культурно-освітні функції та ін.);

Своє соціальне призначення така держава реалізує шляхом:

1. Націоналізації найважливіших галузей промисловості;

2. Впливу на ринок шляхом політики цін, інвестицій, державних замовлень, кредитної політики та ін.;

3. Планування і прогнозування економічного і соціального розвитку;

4. Здійснення широкої політики соціальних послуг, соціального забезпечення і страхування, допомоги малозабезпеченим, підтримки високого рівня законності;

5. Захисту трудівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців.

Отже, ця теорія передбачає існування сильної держави, що поширює свій вплив на широке коло суспільних відносин.

39. Теорія еліт.

Ця теорія була заснована у 20-30 роках XX ст. і грунтується на ідеї нездатності широких мас населення до управління державою. За цією теорією, політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої їй більшості. При цьому, демократія розглядається як утопія.

Вважається, що державою, суспільством завжди править еліта. Вона утворюється у трьох головних сферах – політичній, економічній та інтелектуальній – шляхом висування індивідів, які досягли в своїй справі найбільших успіхів. Але кожна правляча еліта рано чи пізно вироджується. У суспільстві з’являється нова потенційна еліта, що прямує до влади. Стара еліта владу не віддає, тому циркуляція еліт проходить, як правило, шляхом насильства, переворотів і революцій, що в цілому корисно для суспільства.

У наш час теорія еліт має такий вигляд:

  • У сучасному суспільстві є декілька еліт;

· Між ними існує вільна конкуренція, заснована на принципах політичного і партійного плюралізму;

· Вони намагаються у співробітництві здійснювати керівництво державою;

· Еліти не відірвані від народу, а контролюються ним за допомогою здійснення загального виборчого права, незалежних засобів масової інформації, тощо.

Одним із різновидів теорії еліт є доктрина технократії. За нею, із зростанням впливу науки і техніки на всі сфери суспільного життя, вчені, технічні спеціалісти зосереджують у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, але й політичну владу.

40. Теорія національної держави.

41. Поняття та риси соціального регулювання

Впорядкування суспільних відносин здійснюється за допомогою спеціальних засобів, що визначаються як соціальні норми і характеризують можливості суспільства щодо забезпечення системності відносин між людьми. Суспільні відносини, що регламентуються соціальними нормами, мають більш високий ступінь організації, а суспільство, що забезпечує наявність та дієвість соціальних норм, характеризують як соціально регульоване.

Соціальне регулювання, що здійснюється в рамках суспільства, характеризується певними ознаками, які визначають особливості процесу регулювання.

Ознаки соціального регулювання:

1. Здійснюється в суспільстві і характеризує особливості взаємодії людей як соціальних суб’єктів;



Популярні роботи

Останні реферети