Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Поняття та класифікація юридичних наук - Страница 6

Индекс материала
Курсова робота на тему: Поняття та класифікація юридичних наук
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9
Страница 10
Страница 11
Страница 12
Страница 13
Страница 14
Страница 15
Страница 16

2. Здійснюється за допомогою спеціальних засобів, які встановлюються та гарантуються суспільством;

3. Забезпечується суспільством і в окремих випадках гарантуються можливістю застосування примусових засобів;

4. Його метою є надання суспільним відносинам упорядкованого характеру;

5. Забезпечує функціонування суспільства як цілісної системи;

Отже, соціальне регулювання є засобом функціонування суспільства, що створює необхідні умови для його розвитку та вдосконалення.

42. Поняття та риси соціальних норм.

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм

Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.

Риси соціальлних норм:

1. Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;

2. Адресуються всім суб’єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;

3. Встановлюють права та обов’язки суб’єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;

4. Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людми;

5. Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;

6. Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.

Отже, соціальні норми – це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб’єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості.

Різновиди соціальних норм

Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:

- Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;

- Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.

ІІ. За способом існування:

- Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;

- Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.

ІІІ. За способом забезпечення:

- Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);

- Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);

- Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);

- Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).

ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:

- Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;

- Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;

- Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;

- Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;

- Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;

- Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;

- Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;

- Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;

- Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;

- Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.

43. Право та інші соціальні норми: спільні риси.

1. Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;

2. Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;

3. Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;

4. Мають загальний характер;

5. Певним чином встановлюються та гарантуються;

6. Протирічать свавіллю та беззаконню;

7. Виробляють повагу до прав людини.

44. Відмінності права та інших соціальних норм.

 

Правові норми

Інші соціальні норми

1

Встановлюються чи санкціонуються державою.

Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.

2

Мають формально визначений характер.

Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру

3

Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості.

Розробляються у довільному порядку.

4

Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів.

Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.

5

Мають системний характер.

Є просто сукупністю норм.

6

Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів.

Права та обов’язки не визначені.

7

Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права.

Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.

8

Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).

Не мають структурних елементів.

9

Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування).

Реалізуються в довільному порядку.

10

Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів.

Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.

11

Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності.

Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.

45. Право як різновид соціальних норм.

Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.

САМЕ ПРАВО:

- Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;

- Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;

- Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;

- Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;

- Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;

- Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;

- Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;

- Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.

Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.

46. Поняття та особлівості правового регулювання.

Правове регулювання – це здійснюваний за допомогою системи спеціальних засобів нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони та розвитку у відповідності із соціальними потребами.

Правове регулювання характеризується наступними особливостями:

1. Це різновид соціального регулювання, який має організований та результативний характер. Організованість правового регулювання досягається в процесі впливу формально визначених правил поведінки на діяльність суб’єктів. Результативність характеризується ступінню досягнення мети, тобто певного рівня упорядкованості суспільних відносин.

2. Це регулювання, що здійснюється за допомогою спеціально створених державою засобів, які мають системний характер.

3. Це регулювання характеризується наявністю чітко визначеного предмету, методу та способів.

47. Предмет, метод та способи правового регулювання.

Правове регулювання характеризується наявністю чітко визначеного предмету, методу та способів.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що регламентуються за допомогою права чи об’єктивно потребують такого регулювання. Ці відносини характеризуються певними особливостями:

  • Вони мають суспільний характер;

· Вони торкаються найважливіших сфер життя суспільства;

· Вони об’єктивно потребують впливу права;

· Можуть бути усвідомлені суб’єктами.

Метод правового регулювання визначають як способи впливу права на певну сферу життєдіяльності суспільства.

Серед методів правового регулювання розрізняють:

І. В залежності від співвідношення прав та обов’язків суб’єктів

- Імперативний метод, що чітко встановлює права та обов’язки суб’єктів, не надаючи можливості вибору варіанту поведінки (метод субординації).

- Диспозитивний метод, що визначає лише варіанти можливої поведінки, надаючи можливість суб’єктам вибрати той з них, який найбільш повно ваідповідає їх інтересам.

ІІ. В залежності від особливостей суб’єктів

- Загальнодозвільний метод, що регламентує поведінку фізичних осіб і надає можливість вчиняти будь-які дії, що не заборонені;

- Спеціальнодозвільний метод, що регламентує поведінку посадових та юридичних осіб і надає можливість вчиняти лише ті дії, які безпосередньо передбачені правом.

Способи правового регулювання – це шляхи юридичного впливу, які відображені в правових нормах, на суб’єктів і які використовуються в процесі регулятивної дії права.


Популярні роботи

Останні реферети