Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Інтеграція України до ЄС. Перспективи та наслідки - Страница 7

Индекс материала
Курсова робота на тему: Інтеграція України до ЄС. Перспективи та наслідки
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9
Страница 10
Страница 11
Відповідні повноваження і компетенція Співтовариства і держав-членів дають можливість установити сприятливий клімат для внутрішніх і іноземних інвестицій шляхом створення умов для їхнього захисту, руху капіталу, а також обміну інформацією про можливості інвестування. З цією метою між державами-членами й Україною при необхідності підписуються угоди про залучення і захист інвестицій, виключенні подвійного оподатковування, формуванні стабільної і незалежної законодавчої бази й умов в області підприємницької діяльності, а також про обмін інформацією, про закони, положення й адміністративну практику в області інвестицій взагалі і зокрема, під час проведення торгових ярмарків, виставок, торгових тижнів і інших заходів. [3]

Як відомо, основна умова співробітництва, особливо міжнародного, — відкритість дій сторін, що є запорукою здорових відносин на основі взаєморозуміння. Особливо це торкається підприємницької діяльності, де відсоток ризику залежить від ступеня відкритості, публічності спільної діяльності. З цією метою Україна і ЄС створюють умови для відкритого і конкурентноздатного підписання контрактів на товари і послуги, у тому числі шляхом проведення так званих тендерів.

Особливо проблема збільшення інвестицій і розвитку торгівлі стосується гірничодобувної промисловості і сировинних ресурсів. Складність її очевидна, оскільки необхідно організаційно точно забезпечити цю область співробітництва. Тут важливі не тільки обмін інформацією про розвиток гірничодобувної промисловості, кольорової металургії (хоча без відкритості, вірогідності інформації в цій області неможливий її розвиток взагалі), але і розробка правових основ співробітництва, причому на основах взаємовигідності. [25]

В висновку до цього розділу можна сказати, що безумовно, вже сьогодні країни ЄС перетворились на важливого партнера України у розвитку економічних зв’язків. Про це, зокрема, свідчать дані статистики, які показують значне збільшення торговельного обороту між ними в останні роки. Зовніш­ньоторговельні стосунки країни з ЄС відзначаються неабияким ди­намізмом. Український експорт до цих вимогливих ринків протягом 7 років (1992—1999 р.р.) зростав щороку більш як на десять відсотків, деколи сягаючи навіть 16 % зростання. Це безперечна ознака досить швидкої переорієнтації експортного сектору та зовнішньої торгівлі України на Захід. Однак існує ціла низка проблем торговельних стосунках України з країнами ЄС.

В галузі іноземного інвестування країни ЄС значною мірою займають вичікувальну позицію. Особливо проблема збільшення інвестицій і розвитку торгівлі стосується гірничодобувної промисловості і сировинних ресурсів.

Розділ ІІІ. Перспективи співробітництва України з ЕС, та шляхи його прискорення.

3.1. Проблеми у відносинах України і ЄС.

На відмінувід інших центрально-східноєвропейськихкраїн, які мають з Європейським Союзом угодипроасоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередніперегово­ри про вступ до нього,вУгоді про партнерство і співробітництвопрямо нейдеться про перспективи приєднання України до ЄС. Не визначено перс­пективи набуття Україною повноправ­ного членства в ЄвропейськомуСоюзі ів Спільній стратегії ЄС щодо України. ухваленій на Гельсінському саміті Євросоюзу 11 грудня 1999 року.Разомз тим у цьому документі Європейський Союз вперше визнав "європейські прагнення України" іпривітав її “проєвропейський вибір". Ухвалюючи Спільну стратегію щодо України, роз­раховану на чотирирічний термін, Європейська Рада визнала, що успішна та стабільна Україна якнайліпше від­повідає інтересамЄвропейського Союзу, було,зокрема, підкреслено, що повне виконання Угоди про партнерство і співробітництво є передумовою успішної інтеграції України в економіку Європи тадопоможе Україні утвердити свою європейську ідентичність. [26]

Таким чином, незважаючи на те, що Спільнастратегія засвідчила політичну неготовність Європейського Союзу до розгляду на цьому етапі питанняпро майбутні перспективи України щодо членства в ЄС, вона запропонувалановісфери і можливостідля поглиблення співпраці, які, за умови їх відповідного використання, відкриютьУкраїні дверідо Європейського Союзу.

Очевидно,що сучасні слабкієвроінтеграційні позиції України та її невід­повідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є зако­номірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ - роки тупцювання на місці залишили Україну позадутих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Доміну­вання "декларативної" і брак "імплементаційної" культури в органах вико­навчоївлади, слабка інституційна і функціональна закріпленість пріори­тетностіполітики європейської інтег­рації у повсякденній діяльності Уряду, неефективні механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції, негативно впливають на реалізацію Угодипро партнерство і співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.

Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби компенсуватибрак структурних реформ всередині країни. Не можна вважати серйозним аргументом пояснення розриву між намірами і деклараціями, з одного боку, та їх імплементацією, з другого, передовсім у сфері європеїзації українського законодавства, лише тяганиною парламентських процедур чи, тим паче , "неконструктивною опози­ційністю" Верховної Ради. [27]

Корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції,слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадян­ськогосуспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викли­кали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики утворюють вкрай негативнетло для відносин України з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.

Подібні загрози і непевності є ів сфері економіки.Наявне правове поле й інституційна інфраструктура не створюють достатньої безпеки для інвесторів і кредиторів, сприяють виникненню торговельних суперечок і обмежують потенціал регіонального економічного співробітництва.

Основнимиформами співробітницт­ваУкраїни та Європейського Союзу сьогодні єтехнічна допомога,торгівлята інвестиційна діяльність. За обсягами технічної допомогиз боку ЄС Україна займає друге після Росіїмісце серед колишніх радянськимреспублік. Го­ловними пріоритетамитакої допомоги,що здійснюється в межахпрограмиТАСІС є ядерна безпека тазахистдовкілля, реструктуризація державних підприємств, розвиток приватного сектора. Це показує приведена нижче Таблиця 3.1.

Таблиця 3.1.

Програми та шляхи економічного співробітництва ЄС з Україною.

Стосовно торгівлі, то в 2000 році на частку ЄС припадало 18 % зовніш­ньоторгівельного оборотуУкраїни(16,1 % товарногоекспортута 19,8 % імпорту). Сьогодні ЄС є найбільшим торговельним партнером України після колишніх радянських республік.Товарнаструктура торгівлі України з ЄС подібна до структури торгівлі ЄС з іншими країнами СНД (за винятком Росії, враховуючи її традиційну спеціалізацію на експорті сировинних товарів -нафтита газу). В експорті України до ЄС переважають вироби знизьким сту­пенем обробки, тодіяк машин татранспортного обладнанняУкраїна продає надто мало. Імпорт з ЄС пред­ставленийпереважно промисловими товарами, машинами та транспортним обладнанням.

Водночас питома вага України в зовнішньоторговельному обороті ЄС незначна: на її частку припадає лише 0,42 % загальної торгівлі ЄС. Обсяги прямих іноземних інвестицій країн ЄС в Україну також дуже малі як порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи, так і враховуючи потреби України в капіталовкладеннях, і не мають істотного значення для національної економіки. Ця ситуація пояснюється високим рівнем ризи­кованості операцій на ринку України, що робить її малозначущим і непри­вабливим економічним партнером та інвестиційним ринком для Європей­ського Союзу. [21]

Такимчином, сучаснийстан еко­номічних відносин міжУкраїною таЄСможна назвати «торговельною моделлю співробітництва". Її характерноюрисою є те, що структура зовнішньої торгівлі України визначається порівняльними перевагами, що сформувалися ще тоді, коли Україна була частиною радян­ського економічного комплексу. Така ситуація виникла внаслідок цілої низки об'єктивних та суб'єктивних причин, а саме:

1. В Україні тільки розгортається процес визначення того, які фірми та товари мають формувати зовнішньо­торговельний профіль країни в середньо- та довготерміновому періодах.

2. Економічна криза гальмуєвихід на світовий ринок в ціломута європейськийзокрема і утвердженняна них потен­ційно конкурентоспроможних україн­ських підприємств.До того ж нагро­мадження взаємноїзаборгованості міжпідприємствами перешкоджає розвитку нормальної кооперації, безчого не­можливо забезпечитивипуск кінцевої продукції. Слід ще окремовідзначити, що самеекономічна криза є причиною того, що Україна не може (за невеликим винятком)повністю використати квоти, встановлені ЄС на ввезенняукраїнськихтоварів.

3. ІнтеграціяУкраїни в європейськуекономікузначною мірою гальмується структурою виробництва, успадкованою від СРСР, у минуломуУкраїна спеці­алізуваласяпереважно на випускупроміжноїпромислової продукції, тоді яквиробництво кінцевих товарів зна­ходилосяза межами республіки.

4. Архаїчна структура промисловості України залишається практично без змін. У ній традиційно переважають матеріало- та енергомісткі виробництва, наприклад, важке машинобудування, хімічна та будівельна промисловість, виробництво сільськогосподарської техніки та тракторів тощо. Високо-технологічні виробництва сьогодні не визначають промисловий профіль країни. Ось чому значна частина ук­раїнських виробів малоконкуренто-спроможні або й зовсім неконкурен­тоспроможні на світових ринках.

5. Європейський ринокдосить на­сичений товарами з низькимступенем обробки, промисловими товарамиспоживчогопризначення та сільсько­господарською продукцією.А саме ці товарисьогодністановлять основну часткуукраїнського експорту. Наси­ченість ринкуЄС виробами тради­ційногомашинобудування, що їх випус­каєвітчизняна промисловість,означає,що утвердження України наринку ЄС як виробника складної продукції об'єк­тивно вимагає активізації інноваційного процесу в країні.

б. Українським експортерам ще явно бракує досвіду діяльності на зовнішніх ринках. Часто-густо міжнародне співробітництвогальмується недостатньоюпідтримкою виробниківз боку відпо­відних міністерств та відомств. До того ж можнаназвати численнівипадки, коли Українавтрачала вигідні можливості внаслідок неефективної системи вироблення та реалізації економічної політики в цілому.


Популярні роботи

Останні реферети