Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Тваринництво в Україні. Перспективи розвитку та експорту продукції в ЄС - Страница 5

Индекс материала
Курсова робота на тему: Тваринництво в Україні. Перспективи розвитку та експорту продукції в ЄС
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9

Стійлово-табірне утримання практикується в районах з обмеженими площами пасовищ. Зимою худобу утримують в корівниках, а протягом всього літа в літніх табірних приміщеннях поблизу кормових угідь. Тварин в літній період годують в основному скошеними зеленими кормами і силосом, інколи використовують недалеке випасання.

Стійлово-вигульна система передбачає утримання худоби в приміщеннях і на вигульних площадках біля ферм протягом всього року.

На промислових сільськогосподарських підприємствах застосовують - прив'язне і безприв'язне утримання великої рогатої худоби з різними модифікаціями.

Під час утримання на прив'язі корів розміщують у 2 або 4 ряди по 50 голів в кожному. Приміщення обладнуються годівницями із вмонтованими в них автопоїлками і прив'язями для кожної тварини, транспортерами для збирання гною, засобами для доїння корів, системою освітлення тощо.

Утримання тварин на прив'язі дозволяє точніше нормувати годівлю, краще проводити догляд, але, разом з тим, збільшує затрати праці на прив'язування і відв'язування, роздачу кормів тощо.

Безприв'язне утримання худоби не передбачає прив'язування тварин, які знаходяться на глибокій підстилці. Корови розміщуються в приміщеннях без внутрішнього обладнання. Кожного дня на одну корову використовують до 3 кг підстилки. Гній збирають 1-2 рази на рік. Поряд з таким корівником обладнують вигульний двір і допоміжні приміщення для годівлі і доїння тварин.

Безприв'язне утримання значно знижує затрати праці, але використовується менше, так як має ряд суттєвих недоліків, пов'язаних з труднощами в нормуванні годівлі кожної тварини, підвищеною їх рухливістю та ін.

Технологія виробництва молока і яловичини

Виробництво молока на промисловій основі базується на біологічних особливостях великої рогатої худоби та передбачає машинне доїння корів.

Утримують дійних корів переважно прив'язним способом у фермах на 100 і 200 голів, які облаштовані всім необхідним для догляду, годівлі та доїння тварин.

Стаціонарна доїльна установка, яку встановлюють на молочних фермах, складається з вакуумного насоса, системи вакуумних трубопроводів, кранів для підключення доїльних апаратів, агрегатів первинної переробки молока і ін.

Доїльний апарат - це спеціальний пристрій для видоювання молока з вимені корови, який складається 4-х доїльних стаканів, колектора, пульсатора, резинових шлангів, відра і деяких інших частин.

В основу роботи доїльного апарата покладений принцип ссання вимені телям. На молокофермах використовують 3-тактні (такти: ссання, зжимання, відпочинок) - "Волга" та 2-тактні (такти: ссання, зжимання) - "Майга", "Імпульс" доїльні апарати.

Після видоювання молоко безпосередньо на фермі піддають первинній переробці, яка включає очищення (фільтрування), охолодження, зберігання за низької температури. Далі молоко транспортують на молокозаводи, де піддають повній переробці.

Технологія виробництва яловичини включає виробничі процеси, пов'язані з кормовиробництвом, системою годівлі та утримання худоби під час вирощування та відгодівлі.

Для відгодівлі на м'ясо використовують молодняк, який не планують для розмноження і отримання молока, а також відбракованих дорослих тварин.

Тварин розділяють на групи за статтю, віком, живою масою, початковою вгодованістю і залежно від цього складають раціони відгодівлі. Тривалість відгодівлі дорослої худоби 60-70 днів. Під час інтенсивного вирощування відгодівля молодняку триває 180-240 днів і розпочинається з 6-8 місячного віку за початкової маси 180-200 кг. Завершується відгодівля після досягнення тваринами маси 400-450 кг і більше.

У господарствах використовують два способи відгодівлі: нагул в літній період на пасовищах і прив'язна стійлова відгодівля.

Нагул худоби - це найдешевший спосіб відгодівлі тварин під час випасання її на природних чи штучних пасовищах. Якщо ж у господарствах мало пасовищ, впроваджують комбінований нагул з підгодівлею худоби силосом і зеленою масою. Додатково тваринам згодовують 15-20% (за загальнорю поживністю) концентратів.

Під час стійлової відгодівлі худобі згодовують в основному силос, жом, картоплю, барду, на долю яких припадає 75-80% (за загальною поживністю) та 20-25% концентрованих кормів.

Добовий раціон відгодівлі повинен забезпечувати до одного кілограма приросту живої маси тварини за добу за витрат кормів 6-6,5 кормових одиниць.

Біологічні особливості та породи свиней

Сучасні свійські свині за походженням поділяються на дві групи. Одна з них походить від європейського дикого кабана, друга - від азіатського. Відповідно, основними центрами одомашнення слід вважати Європу та Східну Азію. Одомашнення відбулось близько 5-4 тис. років до нашої ери.

Свинарство - це галузь тваринництва, що дає 30-35% м'яса від всього м'ясного балансу країни і є скороспілим тваринництвом, що за інтенсивного розвитку в короткі строки може дати значне зростання виробництва м'яса.

Свині володіють рядом біологічних особливостей, що має велике значення для їх розведення: висока плодючість і скороспілість, всеядність, здатність легко пристосовуватись до різних умов довкілля, високий забійний вихід м'яса високої якості тощо.

Свиням властива висока плодючість. Свиноматка здатна приводити два опороси за рік, які мають 10-12, інколи до 16 поросят. Період виношування (супоросності) короткий - 112-114 днів. Після народження поросят достатнім вважається підсисний період 60 днів, а то і менше.

Скороспілість свиней висока. Свиноматки в 13-14-місячному віці дають приплід. У 6-7 місяців та якісній відгодівлі свині досягають маси 80-120 кг, прибавляючи щодоби 600-800 г, а дорослі тварини - до 1-1,2 кг живої маси.

У м'ясі свиней більше 40% сухих речовин, що дозволяє готувати з неї широкий асортимент консервованих виробів. Після консервування і тривалого зберігання свинина не знижує своїх смакових якостей. Забійний вихід продукції високий: після м'ясної відгодівлі - 70-75%, а сальної - 83-85%.

Годівля свиней значною мірою пов'язана з їх всеядністю. Тварини добре поїдають корми рослинного і тваринного походження, а також такі специфічні види кормів, як відходи харчування людини тощо.

Свині легко пристосовуються до різних кліматичних умов та способів утримання, що дає можливість їх вирощування від самих північних районів Земної кулі та до екватора.

Удосконаленням та розведенням свиней різних порід в Україні займається близько 27 племзаводів, 16 племінних радгоспів та понад 400 колективних спілок. Основою генофонду свиней України є велика біла порода (80-85% племінного поголів'я), українська степова біла (10-13%) та миргородська (біля 3%) породи свиней.

Племінна робота в свинарстві спрямована на розведення свиней з підвищеною скороспілістю і високими м'ясними якостями.

У племінних і товарних господарствах основним методом розведення є чистопородне розведення свиней. Його метою є удосконалення існуючих порід, збільшення їх чисельності і поширення, збереження постійності ознак в певних рамках мінливості.

Для виведення нових порід і використання явища гетерозису в свинарстві широко використовують міжпородне схрещування і гібридизацію. Наприклад, в Лісостеповій зоні використовують двохпородне схрещування великої білої та миргородської порід.

У свинарстві до розмноження допускають тварин з ознаками не нижче першого класу. Кнурів оцінюють за походженням, здоров'ям, плодовитістю і молочністю дочок, м'ясними і відгодівельними якостями потомства. Свиноматок оцінюють за плодовитістю, молочністю, м'ясними якостями приплоду.

На практиці оцінку кнурів і свиноматок проводять двома методами - контрольною відгодівлею та контрольним вирощуванням.

Контрольна відгодівля приплоду кнурів і свиноматок відбувається на спеціальних контрольних станціях, таких як Сумська, Чернігівська та Черкаська дослідні станції тваринництва, Полтавський науково-дослідний інститут свинарства та ін. На станції одержаних від господарств підсвинків відповідно існуючої методики відгодовують, вивчають відгодівельні та м'ясні якості, виявляють кращих тварин і дають рекомендації щодо дальшого використання кнурів і свиноматок.

Контрольне вирощування - метод, який може застосовуватись на всіх племінних господарствах. Потомство кнурів і свиноматок, яких оцінюють, вирощують як ремонтний молодняк, враховуючи їх середньодобові прирости живої маси, витрати кормів та, за спеціальною методикою, не забиваючи, м'ясні якості. Кращі з вирощених тварин передаються в основне стадо.

Породи і породні групи свиней за напрямком використання поділяють на м'ясні, м'ясо-сальні та сальні.

Напрям використання свиней можна приблизно визначити за особливостями будови голови і хвоста. Так, свині сального типу мають коротке і зігнуте рило, тоненький і закручений хвіст, тулуб короткий та компактний. М'ясо-сальні породи свиней мають довге рило, товстий і прямий хвіст, розтягнутий тулуб.

В Україні, як вже зазначалось, найбільш поширеними є три породи свиней - велика біла, українська степова біла та миргородська породи.

Велика біла порода виведена шляхом тривалої цілеспрямованої селекції свиней, які отримували від схрещування свиноматок місцевих українських порід з кнурами великої англійської породи у 20-50-ті роки 20 ст. Це найчисельніша порода в Україні.

Особливістю породи є наявність у ній тварин усіх існуючих типів свиней: сального, м'ясо-сального та м'ясного.

Масть біла. Голова помірної величини із злегка вигнутим профілем, вуха спрямовані вверх, вперед і в сторони. Тулуб довгий - у кнурів 178-183 см, свиноматок - 162-165 см, масивний. Ноги міцні. Шкіра без складок з довгою густою щетиною. Жива маса кнурів сягає 300-350 кг, свиноматок - 240-260 кг. Багатоплідність (середня кількість потомства в одному приплоді) - 10-12 поросят. Молочність, яка визначається у свиней як приріст кубла молодняку за 1 місяць годівлі свиноматкою, - 45-50 кг.

Племінна робота зі свинями великої білої породи в даний час спрямована на підвищення скороспілості, м'ясних якостей та зміцнення конституції тварин.

Українська степова біла порода створена в Асканії-Новій Херсонської області шляхом відтворювального схрещування місцевих білих порід свиней з кнурами великої англійської породи. Робота проводилась під керівництвом М.Ф. Іванова.

За поголів'ям в Україні займає друге місце та належить до м'ясо-сального напрямку використання.

Масть тварин біла. Голова середнього розміру з трохи вигнутим профілем. Вуха великі трохи нависають на очі. Тулуб довгий - у самців 170-180 і у самок 158-162 см, ноги міцні. Шкіра щільна з довгою щетиною. Жива маса кнурів 300-350 кг, свиноматок - 230-260 кг. Багатоплідність 10-11,5 поросят.


Популярні роботи

Останні реферети