Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Курсова робота на тему: Тваринництво в Україні. Перспективи розвитку та експорту продукції в ЄС - Страница 8

Индекс материала
Курсова робота на тему: Тваринництво в Україні. Перспективи розвитку та експорту продукції в ЄС
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7
Страница 8
Страница 9

З порід м'яного напрямку продуктивності відомі такі породи, як корніш, брама, кохінхіни, лангшан, фавероль та ін.

Корніш. Порода створена в Англії на основі місцевих бійцевих, малайських і породи азіль курей.

Основне забарвлення пір'я біле. Голова велика з стручко- і листкоподібним гребенем. Жива маса курок 3,0-3,5, півнів 3,5-4,0 кг. Молодняк росте швидко і в 50-56 діб досягає маси 1,5-2,0 кг. Несучість 130-150 яєць, масою 56- 60 г.

Порода складає основну батьківську форму для розвитку м'ясного промислового птахівництва.

Найбільше значення для промислового птахівництва мають три породи курей - корніш, леггорн і плімутрок.

Більшість домашніх порід качок виведені з одомашненої качки-крижня. В Україні найбільше значення має пекінська і українська біла породи качок.

Пекінська - порода м'ясного напрямку продуктивності. Оперення біле з кремовим відтінком. Дзьоб і ноги оранжевого забарвлення. Качки важать 3,0-3,5, крижні - 3,8 кг. Несучість 100-130 яєць масою 85-90 г.

Українська біла. Місцева українська порода. Забарвлення біле. Жива маса качок 3,0-4,0, крижнів 3,5-4,5 кг. Несучість 110-120 яєць. Каченята до 3-х місячного віку досягають маси 2,0-2,5 кг.

В Україні також розводять глинисті, сірі та інші породи качок, а також мускусні качки.

Мускусні качки походять з Південної і Центральної Америки, одержали свою назву через те, що в період розмноження крижні мають різкий мускусний запах.

Цей вид набув поширення через кращі м'ясні якості порівняно з домашніми породами качок. Мускусним качкам характерний чітко виражений статевий диморфізм - самці майже в два рази більші від самок. У виробництві для одержання м'яса і жирної печінки використовують як власне мускусних качок, так і їх гібриди з домашніми качками (мілардів). Період вирощування мускусних качок до 12 тижнів.

Порід та породних груп гусей в Україні нараховується близько двадцяти. Домашні гуси походять від диких сірих гусей. Розводять гусей, як і качок, в основному для отримання м'яса.

Велика сіра. Порода виведена в Україні схрещуванням роменських і тулузьких гусей.

Оперення сіре, а на животі - біле. Жива маса гусок 5,0-5,5 кг, гусаків 6,0-7,0 кг. Несучість 27 яєць, масою 164 г. Гусенята до 80-денного віку досягають маси 3,8-3,9 кг.

Роменська. Місцева українська порода, що виведена в Сумської області.

Зверху оперення сіре, тулуб білий. Ознаки продуктивності: жива маса гусок близько 5,0, гусаків 5,5 кг; несучість 29 яєць, масою 160 г.

Холмогорська. Оперення біле або сіре. Голова велика з "шишкою" на лобі, шия довга з великою висячою складкою ("гаманцем") у верхній частині. Жива маса гусей 5,0-5,6 кг. Несучість 20-40 яєць, масою 160-180 г.

Кращими породами в Україні є також оброшинські, горьківські, кубанські та завезенні із-за кордону рейнські, італійські, ландшські породи гусей.

Індики походять від диких предків, що зустрічаються в Мексиці і США.

В Україні найпоширенішими є такі породи індиків, як бронзова, північнокавказька, московська та ін.

Бронзова порода виведена в США схрещуванням місцевих диких індиків з чорною англійською породою. Оперення чорного кольору з бронзовим відливом. Маса індичок 7,0-8,0, індиків 12,0-18,0 кг. Несучість 70-90 яєць масою 75-90 г.

Північнокавказьку породу отримали схрещуванням місцевих індиків Ставропольського краю Росії з бронзовими. Оперення чорне з бронзовим зеленувато-золотистим відтінком. Маса індичок 6,0-7,0 кг, індиків 12,0-14,0 кг. Несучість 70-90 яєць.

Московська. Оперення бронзове або біле. Середня жива маса індичок 8,0-9,0 кг, індиків до 19,0 кг. Несучість 60-70 яєць.

Розведення, годівля і утримання птиці

Основним методом розведення птиці є чистопородне розведення, а на товарних фермах - промислове схрещування, яке дає кроси птиці з підвищеною життєздатністю.

Поняття кроса включає в себе гібрид птиці, який одержують схрещуванням ліній однієї чи різних порід, а також самі вихідні батьківські форми. Залежно від кількості ліній, які використовують для схрещування, розрізняють "дво-", "три-" і "чотирилінійні" кроси птиці. Кроси створюються в середині однієї породи (прості) або на основі 2-3 порід (синтетичні).

До розмноження відбирають здорову, міцну, спокійну птицю, яка добре поїдає корм.

Півнів і курок спаровують у віці одного року і використовують 3-4 роки, індиків у віці 1-1,5 і використовують 2-3 роки, качок - 1-річному віці і використовують 2-3 роки. Для нормальної заплідненості яєць стадо комплектують з розрахунку 1 півень на 10-12 курок, крижень - на 7-8 качок, гусак - на 3-4 гуски, індик - на 10-12 індичок.

На сучасних птахофабриках молодняк виводять в інкубаторах, що дає змогу уникнути сезонності розмноження птиці, підвищити вихід молодняку тощо. Інкубатори обладнують обігрівачами, системами зволоження і вентиляції повітря, механізмами перевертання яєць. Найчастіше використовуються промислові електричні інкубатори "Універсал" на 45, 50, 55 тис. яєць і "Кавказ" - на 92 тис. яєць.

Яйця, що закладаються в інкубатор, повинні бути свіжими (не більше 2-3 днів), чистими, їх не можна мити чи витирати. Яйця закладають за певним графіком - по кілька лотків кожного дня, з інтервалом 3-4 доби або за один раз.

У камерах інкубатора підтримуються певні умови для виведення молодняку з яєць, який називається режимом інкубації.

Режим інкубації включає регулювання температури, відносної вологості повітря, вентиляцію, періодичне перевертання яєць.

Режими інкубації для різних видів птиці різні: для качок - температура 37,5 °С, тривалість 27 діб; гусей - 39,5 °С, тривалість 30 діб; індиків - 37,5 °С, тривалість 27 діб.

Для курячих яєць в інкубаторі підтримується температура 37,5 °С, відносна вологість повітря 55%. Тривалість інкубації 21 доба, за яку необхідно провести 12 перевертань.

Виведений молодняк курей сортують і переводять на вирощування. Курчат починають годувати через 12 годин після виведення. Перші дні дають подрібнене зерно пшениці, кукурудзи, вівса, пшоно, сир, варені яйця. З 5-6-денного віку починають включати в раціон зволожені перегоном мішанки з борошнистих кормів, макухи, риб'ячого та м'ясо-кісткового борошна, сиру і зелені. Після 2-місячного віку молодняку починають згодовувати ціле зерно. Обов'язковим у раціоні є риб'ячий жир, мікроелементи та пісок або гравій. Протягом перших 10 днів курчат годують 8-10 раз на добу, а пізніше - зменшують до 4-х раз.

У віці 130-140 днів молодих курочок відбирають для комплектування основного маточного поголів'я. Яйцекладка в курей несучого напрямку продуктивності розпочинається у 150-160-денному віці, а в м'ясних - 170-180-денному.

На птахофабриках дорослих курей годують переважно сухими кормами - повнораціонними комбікормами. Вони можуть бути розсипні або гранульовані, їх збагачують вітамінами, мікроелементами, а також додають антибіотики. Використання комбікормів полегшує процес і покращує якість годівлі, кількість корму точніше нормується тощо. Приблизно добова норма комбікорму для курки-несучки становить близько 100 г, індички - 260, індика - 500, качки 240 г. Також необхідно в годівницях постійно тримати подрібнений до 2-4 мм гравій або пісок і воду.

У деяких господарствах з метою використання дешевих кормів власного виробництва в раціон птахів, крім комбікормів, вводять ціле, подрібнене чи проросле зерно злакових й зернобобових культур, м'ясо-кісткове, рибне і трав'яне борошно, пшеничні висівки, макуху, збиране молоко, зелень, коренебульбоплоди та інші корми, які дають у вигляді вологих мішанок.

У господарствах сільськогосподарську птицю утримують на підлозі і в клітках.

Утримання на підлозі передбачає розміщення птиці в одноповерхових пташниках на підстилці з торфу, соломи, тирси тощо. На 1 м2 розміщують 4-5 курок, обладнують місця для яйцекладки (одне на 6 курок), встановлюють насісти у вигляді похилих драбин.

Утримуючи птицю в клітках, її розміщують у кліткових батареях, які розставляють переважно багатоярусно, що дає змогу значно скоротити площі для утримання. Процеси годівлі, напування, збору яєць, видалення посліду, регулювання умов довкілля (температура, освітлення, вентиляція) в таких пташниках автоматизуються.

Індиків, качок і гусей утримують переважно на підлозі. Приміщення ділять на секції з певною кількістю особин: для качок по 25-30, гусей - 100-150 голів тощо. Біля таких приміщень влаштовують площадки для вигулу. Слід відмітити, що в літній період гусей цілодобово утримують на пасовищах.

Технологія виробництва яєць і м'яса курей

У промислових масштабах виробництво яєць курей сконцентроване на спеціалізованих птахофабриках, на яких використовують, як правило, тільки гібридних (кросових) тварин, що дають 230-270 яєць в рік.

Технологічний процес отримання товарного яйця має ряд своїх особливостей.

Так, спочатку птахофабрика з виробництва яєць отримує із племінних господарств інкубаційні яйця або 1-добових курчат певних ліній, на основі яких формуються батьківські стада лінійної птиці. Схрещуванням ліній материнського і батьківського стада отримують високопродуктивні виробничі кроси несучих курей, які використовуються для промислового виробництва яєць.

Наприклад, дволінійний крос "Борки-2", який створений в Українському науково-дослідному інституті птахівництва, отримують схрещуванням двох ліній породи білий леггорн, а дволінійний крос, також цього інституту, "Борки-117" отримують від схрещування батьківської лінії 20 породи білий леггорн і материнської лінії 38 породи род-айланд. Використовують також такі кроси курей яєчного напрямку, як "Білорусь-9", "Прогрес", "П-46", "Заславський-1", "Заславський-2", "Заславський-3" та інші.

Птахофабрики з виробництва яєць також можуть отримувати відразу готові яєчні кроси, уникаючи необхідності утримання батьківських стад.

У віці 130-140 днів молодих курочок поміщають у цех несучок, де отримують товарні яйця. Курей утримують у кліткових батареях, без півнів. Щомісячно відбраковують хворих, линяючих, низькопродуктивних тварин та замінюють їх високопродуктивними молодими.

З цеху яйця механізовано збирають і відправляють на склад, де їх сортують, упаковують і відправляють на реалізацію.

Основним джерелом збільшення кількості та якості м'яса птиці є спеціалізоване вирощування м'ясних порід та кросів птиці - курчат-бройлерів, качок, гусей, індиків.

Технологічна схема вирощування м'яса курей передбачає утримання батьківського стада, яке формується з ліній племінних тварин. Схрещуванням певних ліній батьківського стада отримують гібридні кросові яйця, з яких виводять високопродуктивних м'ясних курчат для виробничих цілей.


Популярні роботи

Останні реферети