Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Екологічне виховання - Страница 3

Индекс материала
Реферат на тему: Екологічне виховання
Страница 2
Страница 3
Страница 4

А ще є така прикмета весни: “Якщо бджоли рано вилітають, то весна буде тепла”. “Бджоли раді квітам, а люди – бджолам”.

А тут, дітки, є ще щось для нас. Читання оповідання В.Сухомлинського “Фіалка і бджілка”:

Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

- Чому це ти, Фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? – питає бджілка.

- Ой лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді пішов дощ. Отже фіалки на дощ закривають свої пелюстки і цим сповіщають про негоду”.

Читання вірша “Ромашка” М.Познанської.

На стрункій високій ніжці

Біля річки на лужку

У косинці-білосніжці

Стрів я квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Посміхалася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: - Ні!

- Діти, а чому бджола не дозволила зірвати ромашку?

У листі для нас ще щось є. (У конверті ілюстрація жука-сонечка). Як називається цей жук? Хто хоче розповісти про нього? Якого він кольору?

Цей жук маленький і дуже гарний. Живе в парках, садах, лісах, на городі. Всюди, де є шкідник попелиці. Така мала комаха, а стільки користі приносить, рятуючи від шкідливої попелиці сади, квіти. Хоча вона і яскравого кольору, але птахи не їдять жука-сонечка. А знаєте чому? Бо цей жук, коли пташка розкриває дзьоба, щоб схопити його, випускає до рота пташки їдучу смердючу рідину. Довго буде недосвідчений птах пам’ятати, що жук-сонечко не тільки не їстівний для них, а ще може бути отруйним. Але для людей завжди приємний і корисний цей жучок. Він зимує під корінням дерев, опалим листям, а ранньою весною прокидається, щоб допомогти людям звільнити сади, городи від дрібних шкідників, жучків-попелиці. Жука-сонечку можна зустріти усюди: в полі, в лісі, на лузі. Нерідко він крізь вікно залітає в кімнату.

Яку загадку знову весна загадала:

- “Одного разу діти пішли на екскурсію в парк. Там розцвіли весняні квіти: мати-й-мачуха, підсніжники. Набубнявіли бруньки дерев. Раптом серед трави Михась побачив яскравого червоного жука. Який же гарний – подумав Михась. Він зловив жука і сховав його у кишеню. Тільки хотів вийти з парку, а кущик бузку його зачепив і щось сказав. Михайлик випустив жука”.

- Що сказав Михайлику кущик?

- Чому він відпустив жука?

Виймається із конверта ще один малюнок, де зображено мурашник. Через стежинку снують мурашки, погляньте який будинок вони збудували собі. Як він називається?

- А з чого будують собі мурашник малі мурашки?

Де ви бачили мурашок? Мурашки такі малі, а тягнуть більші за себе гілочки. Живуть дружно мурашиною сім’єю, серед них ледачих немає. Тисячі доріг вони прорили під землею, від цього легше дихати. Мурашки багато років будують своє житло. Вони дуже корисні для лісу, поля. Руйнувати мурашники не можна. Їх потрібно обходити. Люди не можуть жити без домівки, мурашкам теж потрібна домівка – їхній мурашник.

Є цікава прикмета – якщо мурашки сильно клопочуться біля мурашника буде тепла погода, а якщо ховаються – буде дощ.

Бачите, яка цікава наша стежина. Ми зустріли бджолу, жука-сонечку і мурашку, чули голоси птахів у лісі. Яка весна-красна. Всіх розбудила від зимового сну (звучить мелодія танцю, діти танцюють).

Після таночку запропонувати дітям намалювати свої враження від побаченого і почутого. Для цього заздалегідь на столах підготовлено папір, олівці, фарби. Діти за бажанням сідають за столи.

Інформація про зв’язок рослинного і тваринного світу з умовами життя допомагає дітям розуміти зв’язки у природі, закладає системні знання, що є основою екологічного виховання.

Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтується на розумінні залежностей, які існували і існують у природі, впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникам необхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній для них формі. Ці знання повинні мати розвиваюче та виховне значення. Організація систематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриють дітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми і методи роботи повинні мати цілісну систему для забезпечення природних знань у дошкільників.

За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищеплення бережливого ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькій пошуковій роботі. Дітям не вслід відразу давати відповідь, а пропонувати самим знайти її. Не менш цікаве й використання проблемних ситуацій, логічних завдань. Наприклад: “Метелик і бабка краще літають чи ходять? Чому повільно ходять?”, “Назви хижаків? Чим вони харчуються?”

Істотне значення для засвоєння дітьми знань про розмаїття тваринного світу мають такі ефективні методи і прийоми навчання, практичне експериментування, ігри з плаваючими і літаючими моделями, специфічно побудоване обговорення результатів дій з ними для засвоєння знань про пристосування тварин до навколишнього середовища, проблемні ситуації, розв’язання яких потребує актуалізації набутих знань: дидактичні ігри і вправи, завдання дітям для самостійних спостережень.

Ніколи в своїй роботі по ознайомленні дітей з природою, вихованні любові до неї, вихователь не обходиться без художньої літератури, яка сприяє збагаченню мови, формуванню уміння образно мислити, відтворювати свої враження, розвиває інтерес до природи. Через художню літературу діти вчаться любити природу, бачити в ній прекрасне, глибше і тонко відчувати її красу. Прослухавши вірш, оповідання, перейнявшись його теплом, діти починають уважніше придивлятися до рослин, до всього, що живе довкола них.

Діти охоче сприймають від дорослих не лише довідкову інформацію про навколишнє, а й казки, легенди, пісні, вірші про природу. Ось чому майже в кожному дитячому садку нашого міста по краплині збирають цей матеріал. Наприклад: Народні прикмети про весну: (3-4), літо (2-3), зиму (2-3), осінь (2-3); вірші про природу (2-3).

Під час роботи на заняттях я пропонувала своїм підопічним різноманітні завдання: розповісти про що шепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму, весну . Дівчата й хлопчики фантазували, складали невеличкі розповіді, не схожі на розповіді товаришів. Це сприяло розвитку мислитель них процесів, монологічного мовлення, комунікабельності.

Готуючись до зустрічей з вихованцями, я щоразу намагалась принести їм щось нове, цікаве – загадку, приказку, пісню або вірш.

Збережемо деревце в долині,

Щоб шуміло на тугих вітрах, -

Стане більше цвіту Україні,

В нім зів’є своє гніздечко птах.

Збережімо річку і криницю.

Пізнаваймо глибше, до пуття

Відкриваймо кожну таємницю,

Зберігаймо землю і життя.

В зміст бесід за літературними творами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуакціях: “Як би ти поступив, коли б побачив кошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способи протистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.

З дітьми середньої групи можна провести “Бесіду про живу і неживу природу”.

Тема: Бесіда про живу і неживу природу.

Дидактична гра “Живе – неживе”

(середня група)

Мета: Формувати у дітей поняття про живі і неживі об’єкти природи та про їх значення для людини, виховувати любов до природи, бережне ставлення до неї.

Обладнання: Горщики з висадженими насінинами і камінцем.

Хід заняття:

На столі два горщики.

- Діти, що ми садили в горщики? (Насінинку в один горщик, а камінець – в другий).

- Що змінилось у горщику, де покладено камінець?

- А що змінилось у горщику, де посаджено насінинку?

(З’явилось тендітне стебельце, насінина проросла).

- Чому насінина росте, а камінь – ні?

- Тому, що насінина жива, а камінець неживий. Все, що існує в природі, діти, поділяється на живе і неживе. Що в кімнаті живе? Що живе є надворі? Чи є в кімнаті неживі предмети? Які неживі предмети є на ділянці?

- Все живе, діти, живиться і має дитинчат. Це рослини, тварини, люди. Вода, земля, пісок, повітря – неживі.

- І живу й неживу природу потрібно любити і берегти.

- Чи можуть рослини, тварини і люди жити без повітря?

Якщо люди будуть піклуватися про природу, вона завжди буде квітучою і щедрою і всім буде добре жити.

Гра “Живе – неживе”.

Коли я називатиму живий предмет, плескайте в долоні, коли неживий – не плескайте.

- Сніг, чорнобривці, дощ, коза, шпак, земля, глина, морква, вода, метелик і т.д.

Підсумок заняття.

В дошкільному закладі, де я працюю, вихователям допомагають ознайомлювати малят з народними традиціями творча група з питань екологічного виховання і клуб “Берегиня”. Мені випала можливість спостерігати відтворення місцевого звичаю толоки-“лупая”.

Учасниками цього обряду були вихователі і найстарші вихованці садка; а молодші діти з інтересом спостерігали за всім.

Присутні дізналися, що раніше основним харчовим продуктом жителів Буковини була кукурудза. З неї випікали коржі – малаї, варили кулешу, готували й інші поживні страви. Кукурудзи сіяли багато і збирали великі урожаї, тож качани треба було вчасно облущити, щоб змолоти зерно на крупи і борошно й заготувати на зиму. Робота ця копітка і односельці допомагали один одному. Спочатку збиралися гуртом в одній хаті: обчищали качани, найкращі лишали на “косу” (до наступної сівби), окремо відкладали кукурудзяні рильця (бо вони є ліками), а потім лущили зерно. Працюючи, жінки співали, розповідали різні цікавинки, ділилися секретами господарювання: яке зерно добре на посів, коли його слід кидати в землю.

Така толока по-справжньому відбувалася в дитячому садку – і як показ, і як реальна справа. Діти посильно допомагали дорослим, вбраним у колоритний національний одяг і, заглядаючи в очі, ловили кожне слово.


Популярні роботи

Останні реферети