Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Червона книга України та рослини, які занесені до неї - Страница 2

Индекс материала
Реферат на тему: Червона книга України та рослини, які занесені до неї
Страница 2
Страница 3
Страница 4

Статус: II категорія.

Поширення: Українські Карпати (масиви Свидовець з г. Близниця, Чорногора з вершинами Шпиці, Ребра, Менчелик, Піп-Іван). Вид поширений в Арктиці (циркумполярне), горах Європи, ва Алтаї, у Сибіру, Гімалаях, Пн. Америці.

Місця зростання: Скелясті схили та місця, де довго затримується сніг (на вис. 1750-2000 м над рівнем моря). Трапляється (на площах від 10 до 300 м2) в угрупованнях з ін. високогірними видами; зрідка утворює.

Чисельність: Популяції нечисленні, ценотично стабільні.

Причини зміни чисельності: Випасання худоби.

Загальна характеристика: Сланкий кущик заввишки 8-10 см із здерев'янілими підземними пагонами (столонами). Наземні гілки тонкі, голі, жовтувато-бурі або бурі. Листки зелені, округлі або еліптичні, зарубчасто-зубчасті (завдовжки 0,5-2 см). Квітки дрібні (діаметр 6-10 мм), зібрані у сережки. Плід - гола коробочка. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням і вегетативно (кореневими пагонами). Хамефіт. Світлолюбна рослина.

Заходи охорони: Охороняється у Карпатському національному природному парку та на тер. пам'ятки природи загальнодержавного значення Скелі Близниці у Рахівському р-ні Закарпатської області.

 

4.3. Мачок жовтий Glaucium flavum Crantz     

ORDO: Макові

FAMILIA: Макові         

Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на пн. межі ареалу.

Статус: II категорія.

Поширення: Кримський п-в (пд. узбережжя. Керченський і Тарханкутський п-ви, прибережна смуга між містами Євпаторією та Саками). Вид поширений також на узбережжі Атлантичної Європи, у Середземномор'ї, Малій Азії, на Кавказі.

Місця зростання: Приморські піски та галечники, зрідка - вапнякові скелі та кам'янисто-щебенисті схили.

Чисельність: Трапляється спорадично. Популяції нечисленні, стабільні (100-130 екземплярів).

Причини зміни чисельності: Руйнування екотопів під час укріплення берегів, рекреаційне навантаження, збирання як лікарської сировини.

Загальна характеристика: Одно-, дво- або багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см, піврозеткова, із стрижневим коренем. Стебло сизе, потовщено-гіллясте. Листки перистонадрізані, нижні стеблові та прикореневі - густо опушені. Квітки великі, жовті, з 4 пелюстками, схожі на квітки маку. Плід (коробочка) видовжений (до 25 см), стручковидний, з білуватими горбками. Цвіте у травні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони: Не здійснювалися. Доцільно виділити заповідні території на Керченському і Тарханкутському п-вах та у прибережній смузі між містами Євпаторією та Саками. Рекомендується вирощувати у ботанічних садах.

 

4.4. Підсніжник звичайний Galanthus nivalis L.         

ORDO: Лілієцвіті

FAMILIA: Лілійні         

Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.

Статус: II категорія.

Поширення: Українські Карпати, Закарпаття, Передкарпаття, Правобережне Полісся, Лісостеп, Степ. Вид поширений також у Центр. Європі, Середземномор'ї, Передкавказзі.

Місця зростання: Листяні ліси, галявини, чагарники.

Чисельність: Популяції локальні, здебільшого численні, багато з них регресує; спостерігається тенденція до зменшення кількості особин.

Причини зміни чисельності: Масове зривання на букети, викопування цибулин, рекреаційне навантаження.

Загальна характеристика: Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 8-15 см. Цибулина (діаметр 1-2 см) яйцевидна, з бурою оболонкою. Листки (2) лінійні, пласкі, з кілем, сизі. Стебло під час цвітіння удвічі довше за листок. Квітка (завдовжки 15- 25 мм, завширшки 8 мм) одна, звисла, біла, внутрішні листочки оцвітини мають зелену напів-округлу пляму. Цвіте у березні - квітні. Плодоносить у травні - червні. Розмножується цибулинами та насінням.

Заходи охорони: Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в природних заповідниках Медобори й Канівський та деяких заказниках Правобережжя. Необхідно контролювати стан популяцій.

 

5. Мохоподібні (Bryophyta)

5.1. Сфагнум вульфа Sphagnum wulfianum Girg.       

ORDO: Листостеблові мохи

FAMILIA: Сфагнові               

Наукове значення: Вид на пд.-сх. межі європейської частини ареалу.

Статус: III категорія.

Поширення: Полісся (околиці м. Костополя Рівненської обл.; болото Бучмани поблизу с. Білокоровичі та болото Озерянське поблизу с. Озеряни, обидва - в Олевському р-ні Житомирської обл.). Вид поширений також у Гренландії, Пн. і Центр. Європі, на Уралі, у Сибіру, на Далекому Сході, у Пн. Америці.

Місця зростання: Сирі та заболочені ліси; трапляється на стовбурах і пнях біля їхньої основи.

Чисельність: Даних немає. Нечисленні популяції знайдено у 1940 році.

Причини зміни чисельності: Не з'ясовані (можливо, осушення заболочених лісів).

Загальна характеристика: Дернинки сухі, жорсткі, не блискучі, від блідо-зелених до бурих і рожевих, часто строкатих на освітлених місцях. Стебла міцні, ламкі, 5-ребристі на зрізі, з 7-13 пучками галузок. Галузкові листки1,0-1,2 см завдовжки, вузькі, яйцевидноланцетні. Хлорофілоносні клітини галузкових листків на зрізі еліптичні, закриті. Однодомна і дводомна рослина. Спорогони звичайно скупчені в густі голівки. Розмножується спорами.

Заходи охорони: Не здійснювалися. Необхідно обстежити раніше відомі місцезнаходження з метою створення заказників. Слід з'ясувати чисельність виду та причини її зміни.

 

5.2. Лескурея складчаста Lescuraea plicata (Web. et Mohr.) Broth. (Ptychodium plicatum (Web. et Mohr.) Sc        

ORDO:Листостеблові мохи

FAMILIA: Лескеєві                 

Наукове значення: Реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом.

Статус: III категорія.

Поширення: Українські Карпати - масив Чорногора (урочища Гаджина і Кіз'ї Улоги), Чивчинські гори (вершини Чивчин і Ротундул). Вид поширений у Центральній та Пд. Європі, на Кавказі, у Пн. Америці.

Місця зростання: Субальпійський пояс. Трапляється на скелях і каменях з ґрунтовим покривом. Входить до складу килимової мохової синузії.

Чисельність: Утворює досить великі за площею, але нечисленні угруповання.

Причини зміни чисельності: Ерозійні процеси, пригнічення квітковими рослинами.

Загальна характеристика: Дернинки потужні, зелені або жовто-зелені, блискучі. Стебла лежачі та висхідні, багаторазоворозгалужені, з численними парафіліями. Листки видовженояйцевидні, поздовжньоскладчасті, з шиловидною зубчастою верхівкою. Дводомна рослина. В Карпатах спорогонів не утворює. Можливо, розмножується вегетативно (уламками пагонів).

Заходи охорони: Охороняється у Карпатському національному природному парку. Необхідно контролювати стан популяцій, створити заказники в місцях зростання виду.

 

5.3. Птерогоній стрункий Pterogonium gracile (Hedw.) Sm. (Р. ornithopodioides Lindb.)                  

ORDO: Листостеблові мохи

FAMILIA: Левкодонтові                  

Наукове значення: Реліктовий (третинний) вид. Єдиний в Україні представник роду.

Статус: III категорія.

Поширення: Пд. берег Криму (околиці м. Алупки, г. Аюдаг), масив Карадаг (хребти Карагач, Хоба-Тепе). Вид поширений у Європі, на Кавказі, у Зх. Азії, Африці, Пн. Америці, на о-вах Мадейра, Мадагаскар, Азорських, Канарських.

Місця зростання: Затінені безвапнякові скелі та камені.

Чисельність: Трапляється звичайно невеликими скупченнями або окремими стеблами серед ін. мохоподібних. У Криму часто зростає разом з печіночням мохом фруланією тамарисковидною.

Причини зміни чисельності: Не з'ясовані.

Загальна характеристика: Дернинки нещільні, оливково-зелені або коричневі. Вторинні стебла заввишки 2-5 см, у верхній частині деревовиднорозгалужені, гілки зігнуті, сережковидно обли-снені. Листки широкояйцевидні. нескладчасті, вгорі з гостропилчастими краями. Жилка коротка, подвійна, вилчаста, іноді непомітна. Дводомна рослина. Спорогони з'являються рідко (в Криму не утворюються). Розмножується переважно вегетативним способом, рідше - спорами.

Заходи охорони: Охороняється на тер. Карадазького природного заповідника. Необхідно контролювати стан популяції, з'ясувати причини зміни чисельності.

 

6. Водорості (Algae)

6.1. Стигонема вічкувата Stigonema ocellatum (Dilw.) Thur.                

ORDO:Синьозелені водорості

FAMILIA: Стигонемові          

Наукове значення: Один з роз-виненіших у філогенетичному відношенні представників синьозелених водоростей.

Статус: III категорія.

Поширення: Полісся (Волинська та Київська області). Вид поширений у Євразії, Пн. Америці.

Місця зростання: Стоячі води, болота, вологі скелі, грунт, дерева, валуни.

Чисельність: Трапляється поодинці. Спостерігається тенденція до скорочення.

Причини зміни чисельності: Меліоративні роботи.

Загальна характеристика: Слань однорічна багатоклітинна. Нитки завдовжки до 3 мм, рідше - 8 мм, розгалужені, утворюють оливкувато-коричнюваті кущистоподушечковидні дернинки; головні нитки - сланкі, відгалуження прямостоячі, за шириною подібні до головних ниток. Піхви шаруваті, від безбарвних до жовтувато-коричнюватих. Трихоми однорядні, рідше - дворядні. Вегетативні клітини округлі, округлокутасті або неправильної форми. Гетероцисти бічні, рідше інтеркалярні. Розмножується фрагментацією ниток і гормогоніями.

Заходи охорони: Охороняється у Шацькому національному природному парку. Необхідно взяти під охорону болота, де зростає вид, створити там заказники.

 

 

 

 

 

6.2. Диктіота дихотомічна Dictyota dichotoma (Huds.) Lamour (Ulva dichotoma Hudson)              

ORDO: Бурі водорості

FAMILIA: Диктіотові             



Популярні роботи

Останні реферети