Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Зовнішньо-економічні зв'язки України в світі - Страница 4

Индекс материала
Реферат на тему: Зовнішньо-економічні зв'язки України в світі
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Все активніше налагоджуються зовнішньоекономічні зв’язки, проте існує ряд проблем, що мішає вільному розвитку зовнішньоекономічних відносин:

1) все ще низький технічний і технологічний рівень виробництва в більшості галузей, особливо в машинобудуванні і переробних галузей, наслідком якої є низька результативність праці, відповідна якість продукції, її неконкуретноздатність на світовому ринку;

2) відставання в структурі обміну з перевищенням імпорту над експортом, а у власне в структурі експорту – з перевищенням експорту сировинних товарів;

3) недостатня зацікавленність підприємств в розширенні експорту;

4) велика монополізованість зовнішнього ринку;

5) недостатній розвиток ринкових відносин всередині національного господарства;

Ще однією з перешкод, що стоять на шляху розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, - є виплата зовнішнього боргу СРСР. Ця частка сягала 16,4% або 12,5 млрд. доларів США. Крім того, Україна за порівняно невеликий період свого існування як незалежноі держави вже має і свій особистий державний борг, тенденції до зменшення якого аж ніяк не намічається. Наприклад, у 2000 р. держава на обслуговування зовнішнього державного боргу витратила 2,5 млрд. грн. (1,6% до ВВП).

Однак, більшість цих чинників, які протидіють успішному розвитку зовнішньоекономічних відносин, скоріше всього є тимчасовими і хочеться вірити, явищем досить швидкоплинним, яке наша країна успішно подолає. Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочої сили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ці переваги є скорше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон’юнктурний характер по обмеженій групі виробів. На сьогоднішній день Україна має продовжити інтеграцію у світовий економічний простір шляхом розвитку інших перспективних форм зовнішньоекономічної співпраці.

Починаючи з 90-х років Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці – прямі зв’язки підприємств, спільне підприємництво, спеціальні економічні зони. Так перспективним є створення та активний розвиток прямих економічних зв’язків, що передбачають співробітництво за моделлю “підприємство-підприємство”(тобто без посередників). Вони включають обмін деталями і вузлами, досвідом праці, спільну науково- дослідну та дослідно-конструкторську роботу.

Також перспективними є міжнародні спільні малі підприємства (СП). За їх допомогою передбачається розв’язати такі завдання: впровадження у виробництво найпрогресивнішої техніки і технології, передових методів управління в ринкових умовах, виробництво конкуретноздатних товарів на експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного споживання і т.д.

Перспективним є створення в Українi спецiальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона – це повна господарська територія з високим ступеном самоуправління і значним пільговим режимом, що видiлена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технологій, управлiнського і маркетингового досвiду. Певна рiч, така зона повинна бути економічно і соцiально високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукцій (послуг) на рівнi сучасних світових стандартів як на внутрiшнiй, так і на зовнішнiй ринки. Покладено початок органiзацй зон у Закарпатській, Донецькiй і Чернiвецькiй областях, Одесi та Іллічiвську.

Ефективною формою міждержавних зв'язків є інтуризм. Він є однією з найперспективніших галузей народного господарства. Інтуризм перетворився у важливу галузь господарства світу, приносячи щорiчно до 200 млрд доларiв прибутку . В Іспанії, наприклад, мiжнародний туризм дає до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту.

Україну щорічно відвідує понад 250 тис. інтуристів, або 2% вiд обсягу країн СНД, 0,05-0,06% – від світового рівня (середина 90-х рокiв). У сумі докодів частка республіки становить відповідно 12,5 і 0,02-0,03%. Отже, роль нашої держави у світовому обміні туристами незначна. Слiд повнiше і ефективнiше використовувати такі види туризму, як маршрутно-пізнавальний, курортно-оздоровчий, діловий, ярмарковий, конгресний, лікувальний, лижний, а також туризм з метою навчання, полювання, рибальства, релігійний. Україна має для цього всі умови. На думку експертів Всесвітньої туристської органiзації (ВТО), міжнародний туризм у перспективi розвиватиметься у трьох напрямах:

1) як молодіжний,

2) економічно активного населення,

3) людей вiком понад 55 р.

Вимагають оперативного вирiшення і проблеми управління туризмом, якими в Українi зайнято близько 750 органiзацій . У 1992 р. при Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків України створено управління у справах туризму. Туристичні організації країни повинні б утворити свiй всеукраїнський орган (наприклад, Раду), який би представляв інтереси галузi перед державними структурами.

Інтуристська галузь має дві нероздільні грані:

1) експортну (органiзація туристських поїздок за кордон)

2) імпортну (обслуговування інтуристів в Україні.

Величезні перспективи несе в собі розширення мiжнародного науково-технічного співробiтництва. На даний час Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, Румунії, Чсхії, Словаччини, Китаю, Індії, Півдснної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством, Баварською академією наук, французьким університетом Тулузи.

Перспективною метою української зовнішньоекономічної політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. Перспективи кооперації України з пан-Європейськими організаціями і з окремими країнами прямо залежать від успіху економічних реформ України і політичної стабільності країни. Важливим кроком до інтеграції України у Європейські структури було її прийняття до Ради Європи восени 1995 року.

Найближчими кроками на шляху інтеграції України в Європу мають бути: розвиток торговельно-економічного співробітництва із західноєвропейськими країнами, більш тісне співробітництво з Євросоюзом, створення зон вільної торгівлі, а також співробітництво з НАТО. Розширення НАТО дає можливість будувати нові мости для зближення, а не створювати нові кордони. Це означає менше озброєння і більше співробітництва.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки я вважаю за необхідне зробити наголос на декількох особливо важливих моментах .

Якщо наша держава поставила собі за ціль стати економічно і політично незалежною, то першочерговою умовою цього є вихід та закріплення України на зовнішньоекономічній арені . Природньо постає питання про формування у зарубіжних партнерів привабливого іміджу нашої держави . Такий імідж може бути сформований лише за умов дотримання суб’єктами господарювання тих правил та норм, що існують у світовій практиці зовнішньоекономічних відносин .

Важливою частиною системи зовнішньоекономічних відносин є її відрегульований і чітко функціонуючий фінансовий механізм. Під таким механізмом треба розуміти систему фінансових відносин, яка спираючись на світовий досвід, забезпечить реалізацію інтересів нашої держави у зовнішньекономічних стосунках .

Треба чітко усвідомити, що в капіталістичному світі, в який ми намагаємось інтегруватись, данний фінансовий механізм створювався і вдосконалювався починаючи з кінця 19 сторічча. Певно, що був досягнений певний успіх у цій сфері. Отже нашій країні не треба “ винаходити велосипеда“ і проходити той шлях, який вже був пройдений.

Нам надається можливість, спираючись на світовий досвід, уникнути тих помилок, які були зроблені до нас, і враховуючи їх будувати власний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.

Ефективність такої схеми розвитку можна побачити на прикладі Японіі, яка після Другої Світової війни, застосовуючи найкращий світовий досвід і своє прагнення працювати створила на данний момент одну з наймогутніших фінансових систем світу .

В данному випадку не йдеться про сліпе копіювання “ західного зразка “, а про його пристосування до наших специфічних умов на першому етапі і подальше самостійне формування вищезазначеного механізму .

На даний момент вже зроблені певні кроки в цьому напрямку: сформована власна валютна система, система кредитно-фінансових установ. Але й досі лишається не вирішеною одна з найважливіших проблем - проблема стимулювання власного виробництва та заохочення українського виробника до виходу на світову арену .

В данний час пред українськими фірмами постали наступні проблеми, які заважають ним повноцінно працювати, як ланкам системи міжнародного бізнесу :

1) нестабільність податкового законодавства;

2) великий тягар податків, який несуть на собі підприємства;

3) неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток виробничої бази.

Держава повинна зрозуміти, що в світі нас ніхто не чекає і навіть навпаки багато хто хотів би, щоб Україна стала лише аграрно-сировинним додатком до европейського та світового ринку. Також треба усвідомити, що якщо ми зараз віддамо ті ринки які могли б обслуговувати, то потім у майбутньому їх буде дуже важко відвоювати, і здається немає сенсу нагадувати, що і зараз і в майбутньому це будуть втрачені кошти, і кошти дуже великі.

Тому з боку держави негайно повинні бути прийняті законодавчі акти про надання підтримки суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності ; в першу чергу це повинно стосуватися українських виробників чия продукція йде на експорт.

Приорітетність виробничого напрямку у наданні пільг суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності пояснюється також тим , що на данному етапі ефективність діяльності на українському ринку підчас не тільки не ефективна але й збиткова через тотальну неплатежеспроможність більшості українських замовників, продаючи ж свої товари на зовнішньому ринку ми залучаємо такі необхідні для ліквідації вже згаданої кризи наплатежів - нові , свіжі капітали .

Значні сподівання в цьому питанні покладаються на нашу країну. Очікується, що держава нарешті зверне увагу на своє вимираюче виробництво і за допомогою фінансових важелів допоможе вийти йому з кризи, а коли виробництво вийде з кризи воно виведе за собою і державу в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.:Вища школа, 1999

2. За ред. Дорогунцова С.І. Розміщення продуктивних сил – К.,2000

3. За редакцією Мороза А.Н. - Основи банківської справи- К.: Либра, 1994

4. Статистика України, 2000(№2), 2001(№1)

5. Сутормина В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси закордонних корпорацій. - К.: "Либідь", 1993



Популярні роботи

Останні реферети