Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Система національних рахунків в Україні

Индекс материала
Реферат на тему: Система національних рахунків в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6
Страница 7

Реферат на тему: Система національних рахунків в Україні

Зміст

Вступ

I Розділ

1.1 ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

1.2. ПЕРШІ СПРОБИ РОЗРАХУНКІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ В АНГЛІЇ

1.3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ НАІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

1.4.1. Снр-53 як початковий варіант

1.4.2. Снр-68 як базова модель

1.4.3. Снр-93 — обличчям до світової спільноти

1.5 НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ УКРАЇНИ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СНР-93

1.6. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СНР-93

II Розділ

2.1 КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА РАХУНКІВ

2.2 НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ NАТIОNАL АССОUNТ

2.3 Приклад національних рахунків України

Висновки

Вступ

Перехід України на ринкові відносини потребує докорінної перебудови обліку та статистики. Але зробити це миттєво просто неможливо. Цей процес має тривалий еволюційний характер. Для того щоб прискорити його, не порушуючи внутрішньої сутності, необхідно засвоїти практичний досвід, накопичений країнами з розвинутою економікою, та запровадити міжнародні стандарти обліку і статистики, з урахуванням позитивного національного досвіду.

Центральне місце з-поміж міжнародних стандартів обліку та статистики належить Системі національних рахунків (СНР). СНР — це найважливіший сучасний міжнародний стандарт 00Н в галузі національного рахівництва. Ним користуються статистичні орга­ни більшості країн світу. СНР нині в країнах з ринковою еконо­мікою є важливою складовою цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет економічної статистики. Україна після проголошення незалежності почала переходити від колиш­нього радянського балансу народного господарства до СНР. У наш час Держкомстат України розробляє і публікує тільки націо­нальні рахунки.

Отож робота над цією темою є актуальною.

Але широке впровадження методології СНР в економічну ста­тистику та бухгалтерський облік гальмується обмеженою кількіс­тю фахівців, які володіють цим складним як в теоретичному, так і в практичному плані предметом.

Завданням цієї праці є ознайомлення студентів з основними категоріями, принципами побудови, показниками СНР, тобто із системою економічної інформації, яка використовується у світі для опису та аналізу економічного процесу на макрорівні. СНР є універсальною міжнародною економіко-статистичною мовою спіл­кування економістів, статистиків, політиків, фінансистів, дипло­матів, менеджерів різних країн та наукових шкіл.

СНР є логічно послідовною, гармонічною та цілісною сукуп­ністю макроекономічних рахунків, балансів активів та пасивів, а також таблиць, в основу яких покладено низку узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій та правил обліку. СНР дає можливість виражати економічні дані у формі, придатній для здійснення економічного аналізу та прийняття важливих управлінських рішень

Логіка побудови роботи полягає в послідовному показі джерел виникнення СНР, етапів становлення та розвитку системи як міжнародного стандарту з наступним описом сучасної моделі СНР 00Н — 93 та національних особливостей її застосування

Особливу увагу приділено проблемам запровадження СНР 00Н — 93 в статистичну практику України. Це передовсім проблеми впровадження основних класифікацій, показників окремих рахунків, оцінки тіньової еко­номіки, квартальних розрахунків ВВП та його коригування у зв'язку із сезонністю тощо.

Отже, методи макроекономічного аналізу та моделювання в роботі описано з використанням даних націо­нальних рахунків України.

Майбутнім фахівцям зі статистики, обліку, фінансів, держа­вного управління економікою, з менеджменту, маркетингу, міжнародної економіки важливо знати основні засади побудо­ви СНР для того, щоб ефективно використовувати систему по­казників СНР, яка адекватно описує структуру, механізм фун­кціонування ринкової економіки. Для цього в курсовій (крім ме­тодичного матеріалу) подаються відповідні практичні дані.

I Розділ

1.1. ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ[1]

Як ствержував колишній глава Центрального бюро статистики Голандії Д. Дерксен автором термінів «національні рахунки», «національне рахівництво» є голландський статистик Ед Ван Кліфф, який 1941 року опублікував в голландському щомісячному журналі «Economic» дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Гол­ландії за 1938 рік. Проте Друга світова війна припинила практич­ні та наукові цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет зв'язки європейських економістів. Нині вже важко сказати, хто в дійсності є винахідником системи національних рахунків, бо ті самі ідеї і приблизно в той самий час виникали в багатьох країнах, але через зрозумілі причини не ставали надбан­ням широкого загалу.

Французські статистики, наприклад, впевнені, що перші наці­ональні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом також стосовно 1938 року з використанням засадних принципів науко­вої праці економіста Венсена (1941), яка встановлювала зв'язок між рахунками підприємств і рахунками країни в цілому.

Відомо також, що 1941 року в Англії Джеймс Міль і Річард Стоун розробили власну систему національних рахунків як на­слідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю ро­боту обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.

Приблизно в той самий період (середина 30-х рр.) В.Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв'язку еко­номіки, але у формі таблиць «витрати — випуск», в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом .

Не завадить нагадати, що 1926 року було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923/24 рік — перший у еконо-міко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того, було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі.Як бачимо, національні рахунки (у тій чи іншій формі) виник­ли майже одночасно і незалежно у багатьох країнах. Поширення кейнсіанства значно сприяло цьому. До того ж, Друга світова війна з її мобілізацією максимуму ресурсів, необхідністю глибо­кого осмислення галузевих взаємозв'язків в економіці втягнутих у війну країн примусила Уряди не тільки скрупульозно обчислю­вати національний дохі/Д, поглибити та поліпшити статистичну базу, а й зробити наступний крок — створити

систему національ­них рахунків, що розкриває й деталізує всі внутрішні зв'язки на­ціонального господарства.

Отже, історично і логічно національні рахунки були розвит­ком і поглибленням обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таб­лиці, побудованої на солідній статистичній базі. Часто економіс­ти, працюючи над цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет проблемами національного доходу, самі відчу­вали, що потрібно вийти за рамки обчислення цього одиничного показника і розкрити його зв'язки з іншими макроекономічними показниками, тобто національне рахівництво «народилося» з об­числення національного доходу.

Але, все ж такі ідея побудови системи національних рахунків і здійснення цієї ідеї стгіло видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.

1.2. ПЕРШІ СПРОБИ РОЗРАХУНКІВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ В АНГЛІЇ[2]

Першу спробу оцінити національне багатство Англії зробив (близько 1600р.) генеральний інспектор англійських митниць. Він капіталізував загальну суму рентних доходів, визначену ним в 6млн ф. ст., і на підставі 12-річного строку окупності оцінив капітал країни у 72 млн ф. ст. Додавши до цієї величини вартість худоби у сумі 17 млн, він підрахував, що національне багатство Англії становило на той час 89 млн ф. ст.

У статистиці, однак, цей факт не дуже відомий, а отже, перші розрахунки узагальнюючих макроекономічних показників — на­ціонального доходу та національного багатства — датуються другою половиною XVII ст. Такі розрахунки було виконано та­кож в Англії і вони, власне, поклали початок нового напряму в економічній науці — політичної арифметики, або, за сучасною термінологією, — макроекономічної статистики. Розрахунок на­ціонального багатства Англії (з Уельсом) на 1664 р. належить Вільяму Петті, він помножив кількість населення Англії і Уельсу (6 млн) на очіку­вані річні витрати по б ф. ст. 6 шил. 4 пенси на душу і отримав у такий спосіб 40 млн ф. ст. річних витрат країни. Через 11 років у «Політичній арифметиці» В. Петті повторив розрахунок май­же в тих самих цифрах і визначив особисте споживання країни в 42 млн ф. ст. Утім, крім того, що цей розрахунок надто примі­тивний, він і теоретично безпідставний: витрати країни на осо­бисте споживання не дорівнюють загальному доходу громадян, а є меншими, бо частина доходу використовується не на спожи­вання, а на нагромадження. Петті, очевидно, і сам це розумів, зазначаючи, що «не враховував надлишку заробітку над вартіс­тю засобів існування». Певна річ, що такі орієнтовні розрахунки видатків країни не можна вважати обчисленням національного доходу, але безперечною заслугою Петті є спроби балансового пов'язання цих розрахунків з оцінкою національного багатства, доходом від окремих матеріальних об'єктів, кількістю і соці­альною цінністю населення.

Обчислення національного доходу в розгорнутому вигляді ви­конав Грегорі Кінг у вигляді «Таблиці доходів і видатків окремих груп сімей в Англії, обчисленої для 1688 р.». Такі самі розрахун­ки він зробив і для характеристики економічного становища країни в 1695 р.

Г. Кінг ділить все населення Англії на 26 соціальних груп, що з них 21 група (світські чи духовні лорди, чиновники, купці і т. д.), як на його погляд, збільшує багатство країни, а 5 груп (наприк­лад, матроси, злидарі, волоцюги) зменшують його.

Для кожної групи Г. Кінг подає кількість сімейств, а також типовий склад сім'ї, річний дохід сім'ї і всієї групи, річні витрати на душу населення і щорічний надлишок (нагромадження) або недостачу на душу і на всю групу. В основу розрахунків Г. Кінга було покладено не тільки нормативні дані, а й певну статистичну базу. Будучи урядовим чиновником, він мав у своїх руках досить значний статистичний матеріал щодо населення і національного багатства Англії. Його обчислення базувались на розрахунках подушного податку 1691 р., на даних щодо так званого подимно­го податку, церковної десятини, податку на користь бідних, а та­кож на кількості злидарів, які отримують допомогу.

По суті Кінг теж не визначає національного доходу країни, а просто підсумовує доходи всіх її громадян, незалежно цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет від приро­ди цих доходів. Брак теоретичного проникнення в економічний зміст обчислених синтетичних показників дається взнаки і в ін­шому цікавому розрахунку Кінга.

Так, крім названої таблиці балансу доходів і витрат населення він дає ще розрахунок доходів за джерелами їх отримання і на підставі цього оцінює національне багатство Англії (з Уельсом) для того самого 1688р. Розрахунки цікаві тим, що Кінг в них пов'язує обидва синтетичні показники.

Г. Кінг робить таку оцінку національного багатства Англії для

1688р.(млн.ф.ст.):

— 13 млн річної ренти за 18-річного строку окупності — 234;

— ЗО млн доходів від промисловості, торгівлі, ремесел, праці за коефі­цієнта 11 дають приблизно 330;

— ювелірні вироби, рухоме майно — 28;

— флот, фортеці, військова амуніція, склади, товари, обладнання, ін­вентар, матеріали — 33;

— велика рогата худоба, інші тварини, птиця і т. ін. — 25. Разом 650.

Національне багатство, підраховане Г. Кінгом, у 2,6 раза пере­вищує оцінку В. Петті (250 млн ф. ст.), хоча часовий проміжок між цими двома розрахунками становить усього два роки. Це розхо­дження легко пояснити: розрахунок Кінга включає не тільки мате­ріальне майно. Капіталізуючи ЗО млн доходу від промисловості, торгівлі, ремесел і праці, Кінг завдяки цьому капіталізує і заробіт­ну плату робітників, що становить переважну частину цієї суми, тобто включає до складу національного багатства і цінність самих робітників. Оцінки обох авторів національного багатства можна порівнювати тільки або після додавання до вартості матеріально­го майна, обчисленої В. Петті, оцінки цінності людей в сумі 417 млн ф. ст., або після віднімання з підсумку Г. Кінга 330 млн, і тоді ми отримаємо вартість матеріального багатства Англії в 320 млн ф. ст., що вже більше наближається до оцінки Петті.

Праці обох авторів були видатним здобутком для того часу. ; Петті та Кінг стали не тільки піонерами обчислення окремих уза­гальнюючих макроекономічних показників. В їхніх працях явно проглядала ідея балансового пов'язання цих двох показників, у чому вони випередили свою епоху мало не на два сторіччя. Кінг пішов навіть далі Петті, бо у своїх розрахунках узяв до уваги та­кож і нагромадження країни.

К. Маркс називає Вільяма Петті одним з «найгеніальніших і наиорипнальніших дослідників у економіці». П. Студенський — автор ґрунтовної монографії з історії і методології обчислення "атонального доходу — пише, що розрахунки В. Петті та Г. Кінга Лишалися неперевершеними за своїм масштабом та якістю ротягом двох наступних століть.

1.3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ[3]

1.4.1. СНР-53 ЯК ПОЧАТКОВИЙ ВАРІАНТ

1952 року група експертів, призначене Генеральним секрета­рем 00Н, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором із шести типових рахунків для трьох основ­них секторів — підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асиг­нувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх опе­рацій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до од­ного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний до­хід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць.

У названому документі підкреслювалась важливість узго­дження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого — треба було привести у від­повідність. Зазначалося, що під час розробки СНР велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим ви­значенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендують­ся) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР.

Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, Що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет бюджетно-податкової політики, оскільки СНР забезпечує інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рі­шень урядом, дає можливість привести попит і пропозицію ви­робничих ресурсів у відповідність з фінансами, забезпечуючи лабільність економічної системи. Крім того, логічним висновком із СНР є поява статистики національного доходу, статистики фінансів і цін.Проте міжнародний стандарт СНР-53 не приділяв належної уваги суто статистичним пробле.мам складання та обчислення по­казників, що включаються в рахунки.

Тому вже 1955 року 00Н видала тимчасовий посібник з мето­дики обчислення національного доходу з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються.

Водночас Організація Об'єднаних Націй розробила запиталь­ник для розсипки державам-членам з метою регулярного і систе­матичного збирання інформації щодо національних рахунків. У ньому пропонувалося подавати дані для дев'яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані, доповнені інформаці­єю національних статистичних органів і статистичними публіка­ціями відповідних країн, оприлюднювалися в «Щорічнику зі ста­тистики національних рахунків» щодо 70 країн і територій.

У другому виданні стандарту СНР-53, що вийшло в 1960 році, було враховано досвід його застосування в різних краї­нах. Робота над другим виданням розпочалася 1956 року, коли Статистична комісія дійшла висновку про необхідність певних поправок і доповнень до тексту стандарту СНР 1953 р. Біль­шість таких поправок було сформульовано 00Н спільно з МВФ і ОЕСР на засіданні, що відбулося в 1956 році. Крім того, Статистична комісія запропонувала створити ширшу систему з урахуванням значного досвіду з плановою економікою, а та­кож відмінностей у потребах країн, які перебувають на різних рівнях розвитку.

1964 року було опубліковано третє видання СНР-53, яке біль­ше ніж попередні відповідало «Посібнику з платіжного балансу» МВФ.

1.4.2. СНР-68 ЯК БАЗОВА МОДЕЛЬ

Робота з удосконалення СНР не припинялася. Так, 1964 ро­ку члени групи експертів 00Н обговорили проект доповіді з цього питання Р. Стоуна та співдоповідей, підготовлених 00Н і ОЕСР. Це послужило основою для обговорення в рамках Ста­тистичної комісії за участю робочих груп, сформованих при регіональних комісіях 00Н з представників національних ста­тистичних органів, а також із залученням Міжнародної асоціа­ції з вивчення національного доходу і національного багатства. 1966 року з урахуванням цих дискусій було підготовлено другий а згодом і третій документ щодо перегляду стандарту СНР-53 в 1968 році Статистична комісія затвердила переглянутий варіант СНР

СНР-68 значно відрізняється від СНР-53.

Рахунок виробництва поділено на рахунки витрат-випуску. Розукрупнено показники чистого кредитування і чистого запози­чення за рахунок виокремлювання показників фінансових пото­ків цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет окремих секторів. Рахунки доходів та витрат відокремлено від рахунків операцій з капіталом. Баланси активів і пасивів розроб­лено для окремих секторів і всієї економіки в цілому. У СНР-68 . було запроваджено додаткові класифікації для діяльності органів державного управління, некомерційних організацій і для транс­фертів, а також передбачалося включення даних щодо товарів і послуг в постійних цінах.

Принципова структура СНР-68 маєтакий вигляд.

І.Зведені рахунки:

1. Валовий внутрішній продукт і використання його.

2. Наявний національний дохід і розподіл його.

3. Фінансування капітальних витрат.

4. Зовнішні операції.

II. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення:

1. Види товарної продукції (товарів і послуг, які реалі­зуються).

2. Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються).

3. Галузі виробництва країни.

4. Послуги державних установ.

5. Послуги приватних некомерційних організацій, що обслу­говують домашні господарства.

III. Рахунки доходів і видатків на фінансування капітальних затрат:

1 Нефінансові корпоративні аналогічні підприємства.

2. Фінансові установи.

3. Державні установи.

4. Приватні некомерційні організації, що обслуговують до­машні господарства.

5. Домашні господарства (з урахуванням приватних нефінан­сових некорпорованих підприємств).

Національний дохід включає також інші факторні доходи з-за кордону (сальдо), зокрема доходи від власності за кордоном. У правій колонці рахунку відображаються також інші поточні трансферти з-за кордону (сальдо). Тому сума всіх компонентів цієї колонки рахунку становить наявний національних дохід. У лівій колонці рахунку 2 реєструються показники використання національного доходу. Згідно з методологічними принципами СНР він розподіляється на кінцеве споживання та нагромадження основного капіталу. Останнє є джерелом фінансування капітальних витрат. Тому величина нагромадження переноситься на кредит наступного рахунка СНР, де використовуються показники фінансування капітальних витрат.

Цей рахунок призначено для характеристики процесу реаль­ного нагромадження активів (матеріально-речових, відтворюва­них і невідтворюваних, фінансових), а також джерел фінансуван­ня придбання цих активів.

У верхній частині рахунка розміщуються джерела фінансу­вання витрат на забезпечення приросту запасів матеріальних оборотних коштів, придбавання основного капіталу, на будівниц­тво, на купівлю нематеріальних активів (патентів, ліцензій тощо). Перевищення джерел фінансування над суму реального нагрома­дження матеріально-речових і нематеріальних активів утворює окрему позицію рахунка 3 «Перевищення суми придбаних фінан­сових активів над суму взятих зобов'язань», одержану сальдовим методом. Ця стаття характеризує вартість придбаних фінансових активів (позички, приріст наявних коштів у банку та ін.) за міну­сом вартості взятих зобов'язань (за одержаними позичками, кре­дитами тощо).

нижній частині рахунка зазначають придбавання фінансо-активів за видами (у лівій частині) та взяті зобов'язання (у правій частині)[4].

Зведений рахунок 4 призначено для реєстрації зовнішніх операцій: експорту, імпорту, надходжень доходів від капіталу за кор­доном та ін. 26 стандартних допоміжних і додаткових таблиць призначя лися для подання деталізованих статистичних рядів, які було не можливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ця система може бути реальною основою для об'єктивного оцінювання планів економічного розвитку.

Варто зауважити, що СНР-68 не є міжнародною нормою: призначено лише для показу того, які класифікації, таблиці та рахунки системи можуть бути пристосовані до умов тієї або ін­шої країни.


Популярні роботи

Останні реферети