Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Економічний розвиток України - Страница 5

Индекс материала
Реферат на тему: Економічний розвиток України
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5
Страница 6

Виходячи з безумовного пріоритету розвитку людини, необхідності полегшення тягаря економічних реформ і вод­ночас забезпечення їх підтримки з боку широких верств на­селення, держава повинна забезпечувати зайнятість працездатного населення та підтримувати непрацездатні верстви. Важливим є також забезпечення безкоштовних базових медичних послуг та гарантування отримання безоплатної освіти.

Зміни в соціально-економічній сфері та екології потре­бують реформування суспільно-політичної системи й адекват­них інституційних перетворень, що покликані забезпечити соціальну стабільність держави. Одним з найближчих завдань у цій галузі є забезпечення прав і свобод громадян, що здійснюється в рамках формування відкритого суспільства. Таке суспільство покликане забезпечити посилення ролі ос­новних груп населення в формуванні соціально-економічних перетворень за умови існування правової держави та рин­кового господарства.

Першочерговим завданням трансформації українського суспільства при переході до сталого розвитку є активізація найширших верств населення, їх творча участь у здійсненні реформ. Основним важелем виступає демократизація суспіль­них відносин, що є вагомим компонентом перехідного про­цесу[2, ст.33].

Важливою ознакою розвитку процесу демократизації в Україні є підвищення ролі неурядових організацій, які являють собою авангард подальшого руйнування моно­полізму в політиці, управлінні, соціальній та екологічній організації суспільства, формуванні держави відкритого демократичного типу.

Перехід до сталого розвитку повинен відбуватися в рам­ках раціонального поєднання ефективного функціонування ринкової системи та державного регулювання економіки, шляхом координації дій у всіх сферах життя суспільства, переорієнтації суспільно-політичних відносин, соціальних, економічних, екологічних і політичних інститутів держави.

Реалізація цілей сталого розвитку перш за все пов'язана з активною структурною політикою в сфері матеріального виробництва. Вона полягає в створенні високорозвиненого народногосподарського комплексу і відповідає вимогам рин­кового господарства і екологічної безпеки. Екологічно орієн­тована структурна політика держави має реалізовуватись через цільові комплексні програми. [3, ст.43] На їх базі потрібно досяг­ти збалансування виробництва й споживання, а також видо­вої, технологічної, галузевої, відтворювальної і територіальної структури продуктивних сил. Основою структурної політики держави мають стати:

побудова соціально орієнтованої ринкової економіки, що дозволить забезпечити належний рівень життя населення;

екологізація виробництва, зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище і матеріалоємності, перехід на нові методи антропогенної діяльності, в основу яких покладено екологічно безпечні технології;

підвищення рівня збалансованості економіки за раху­нок переорієнтації виробництва засобів виробництва на задо­волення потреб населення. [2, ст.37]

Сталий розвиток потребує формування ефективного виробництва в поєднанні із зміною структур споживання, в першу чергу — в промисловості, аграрному секторі, енерге­тиці. Це дозволить забезпечити економічне зростання при одночасному зменшенні витрат енергії, сировини і відходів.

Формуванню основ сталого розвитку сприятиме стабіль­не енерго- та ресурсозбереження. Воно виступає як переду­мова пожвавлення і піднесення розвитку промисловості, механізм для ефективного та економного використання пали­ва й енергії. Основними напрямами розв'язання проблем енергозбереження є:

— розробка та впровадження механізмів економії енергії, в тому числі вдосконалення цінової політики;

— модернізація, реконструкція і заміна технологій, що сприятиме зменшенню енерговитрат;

— ефективне використання власної бази енергоресурсів.

Одним з основних завдань і передумов сталого розвитку є формування належних умов для забезпечення сталого ви­користання природно-ресурсного потенціалу в інтересах су­часного і майбутніх поколінь. Воно передбачає проведення таких заходів:

скорочення до оптимальних обсягів виробництва і споживання природних ресурсів, у першу чергу — металів, енергоносіїв, лісу, прісної води, використання земель в обро­бітку тощо;

оптимізація співвідношення між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, що має поряд з еко­логічним також і важливе соціально-економічне значення;

формування ефективної інвестиційної політики, спря­мованої на розробку, освоєння та використання природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних техноло­гій, виробництво екологічно безпечних видів продукції. [5, ст.43]

Значна питома вага земельних ресурсів визначає необ­хідність збалансованого розвитку агропромислового напрямку економіки, збереження та раціонального використання зе­мельних ресурсів.

Для успішного вирішення зазначених завдань потрібно зменшити розораність земель та підвищити родючість грунтів, одночасно припинивши їх деградацію. Необхідним також є досягнення екологічно збалансованого співвідношення угідь в зональних системах землекористування. Потрібно якомога швидше оптимізувати і підвищити ефективність використання та охорони земельних ресурсів України.

Перехід до сталого розвитку вимагає визначення голов­них напрямів збалансованості водокористування, покращан­ня водозабезпечення населення, збереження водоресурсних систем як унікальних складових природного середовища.

Основними засобами для організації збалансованої систе­ми водозабезпеченості і водокористування є:

— пріоритетність у водокористуванні соціальної сфери, забезпечення прав людини на якісну питну воду та сприят­ливе водне середовище;

— цілісність в управлінні водогосподарською та водоохо­ронною діяльністю за басейновим принципом у взаємозв'язку з іншими компонентами навколишнього середовища;

— екологічно адаптований за водним фактором розвиток економічного потенціалу областей і регіонів;

— запровадження водозберігаючих форм розвитку еко­номіки;

— надання переваги використанню водоресурсних об'єк­тів у природному стані;

— оптимальне поєднання загальнодержавних і регіональ­них інтересів з урахуванням екологічної місткості водо­ресурсних джерел;

— пріоритетність економічних важелів регулювання во­докористування та охорони вод. [2, ст.38]

Забезпеченню ефективної системи відтворення навко­лишнього середовища і сталого розвитку сприятиме опти­мальна лісистість території. Пожвавлення розвитку лісового господарства, встановлення збалансованості між обсягами від­творення і експлуатації лісових ресурсів має досягатись на основі удосконалення економічного механізму. Йдеться, зо­крема, про розширення джерел фінансування заходів по відновленню лісових ресурсів і поліпшенню їх використання; удосконалення нормативів плати і розмірів платежів за ви­користання лісів та нанесення їм збитків.

Реалізація зазначених заходів дозволить:

збільшити площі лісів як за рахунок лісового фонду, так і заліснення неугідь та вилучення з сільськогоспо­дарського користування низькопродуктивних земель (понад 1 млн. га);

розширити в кожній природній зоні мережу природо­охоронних територій за рахунок найбільш цінних ділянок, що залишились у природному стані і найменш порушені госпо­дарською діяльністю;

забезпечити належну охорону та збереження лісових ресурсів і екосистем, посилити природоохоронні функції лісів, здійснити комплекс лісогосподарських заходів щодо зниження радіоактивного забруднення лісового фонду. [2, ст.40]

Важливе значення повинно приділятись охороні атмос­ферного повітря. Потрібно розробити стандарти якості атмосферного повітря, які будуть узгоджені з міжнародною системою стандартів. Необхідно модернізувати очисні споруди на підприємствах, встановити основні вимірювальні прилади контролю за якістю повітря.

В Україні, яка є одним з найбільш насичених міне­ральними ресурсами регіонів світу, за відсутності адекватних природоохоронних заходів розвиток гірничопромислового комплексу прийшов у протиріччя з вимогами сталого розвит­ку. Хоч в той же час за обсягом розвіданих запасів і резервно­го фонду родовищ мінерально-сировинний потенціал висту­паю чинником стабільності соціально-економічного розвитку країни. Завдання переходу до сталого розвитку в цій сфері полягають у заміні невідновлюваних ресурсів відновлю­ваними [5, ст.52], оцінці наявної мінерально-сировинної бази стосовно нових критеріїв та з урахуванням використання нових видів корисних копалин. Причому слід зважати на довготривалий характер дефіцитності щодо нафти, газу та окремих кольо­рових і рідкісних металів.

Для досягнення мети в цій сфері необхідно гарантувати паритетність використання ресурсів як сучасними, так і прийдешніми поколіннями. Потрібно визначити потреби суспільного виробництва в міне­рально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсах, виходячи з позицій збалансованості, достатньої необхідності, комплекс­ності та екологічної безпеки. Необхідною також є розробка екологічних вимог щодо охорони та раціо­нального використання у нових економічних умовах. [3, ст.45]

Для забезпечення належної роботи механізму реалізації переходу України до сталого розвитку необхідним є виконання його головних принципів:

максимальна орієнтація на власні можливості, особ­ливо природно-ресурсні умови, науково-технічний та інтелек­туальний потенціал;

використання програмно-цільового планування та роз­роблення щорічних програм, планів і прогнозів соціально-економічного розвитку з урахуванням вимог екологічної без­пеки;

поєднання державного впливу і ринкових регуляторів розвитку економіки. [2, ст.44]

Для забезпечення поетапного переходу до сталого роз­витку необхідно здійснити реформування законодавчо-правової бази на основі нової Конституції держави, прийняти цілий ряд законодавчих актів, що будуть основою для соціально-економічних перетворень, обгрунтованого вирішення проблем народного господарства і збереження навколиш­нього середовища.

Для послідовної реалізації в Україні процесу сталого розвитку була створена при Кабінеті Міністрів України Національна комісія сталого розвитку України, яка повинна забезпе­чити формування основ національної політики сталого роз­витку та здійснення координації діяльності міністерств відомств, наукових та громадських організацій в цьому на­прямі.

Підсумовуючи розгляд особливостей переходу України на принципи сталого роз­витку, то потрібно відзначити, що його принциповими рисами є:



Популярні роботи

Останні реферети