Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Альтернативні теорії міжнародної торгівлі в Україні

Индекс материала
Реферат на тему: Альтернативні теорії міжнародної торгівлі в Україні
Страница 2

 

 

 

 

Реферат на тему: Альтернативні теорії міжнародної торгівлі в Україні

 

 

 

 

1. Гіпотеза імітаційного лагу.

2. Теорія життєвого циклу товару Майкла Познара.

3. Теорія перехресного попиту Ліндера.

4. Теорія реверсу факторів виробництва.

5. Теорія економії на масштабі Кемпа.

1. Теорія монополістичної конкуренції Кругмана.

2. Теорія внутрішньогалузевої торгівлі.

Парадокс В.Леонтьєва став могутнім каталізатором не тільки багаточисельних спроб емпірично перевірити правильність теоретичних концепцій міжнародної торгівлі, але й значною мірою стимулював подальший аналіз загальних передумов участі країни в міжнародному торговельному обміні та факторів, які визначають структуру її експортних та імпортних потоків.

Такі теоретичні пошуки ведуться сьогодні в двох основних напрямках:

1) поглиблення положень неокласичної теорії, зміна або пом'якшення вихідні припущень існуючих концепцій, наближення їх до економічної дійсності.

2) нові альтернативні теорії, що беруть до уваги економічні змінні, які не аналізуються в класичній та неокласичній теорії. Ці теорії називаються альтернатив­ними, оскільки їх автори пояснюють причини та наслідки участі окремої країни в міжнародному торговельному обміні з інших позицій, ніж традиційний аналіз Хекшера— Оліна.

Слід також зазначити, що в альтернативних теоріях багато уваги надається попиту та його детермінантам, недосконалій конкуренції, ролі технологій та ефектові масштабів виробництва.

Гіпотеза імітаційного лага (imitation lag hypothesis).

В аналізі міжнародної торгівлі ідея імітаційного лага була вперше використана Майклом Познером (Michael Posner) у 1961 році. Сама концепція виходить з того, що одна й та сама технологія не завжди одночасно викорис­товується в різних країнах, а її переміщення від країни до країни вимагає певного часу. Внаслідок цього одна країна може користуватись тим чи іншим технологічним нововведенням, тоді як до іншої країни це нововведення ще не дійшло. До того ж фірми—власники певного «ноу-хау» не зацікавлені в тому, щоб їхні технологічні новації якомога швидше ставали загальним надбанням. Це заперечує одне з визначальних вихідних припущень теорії Хекшера—Оліна, а саме, тези про використання в усіх країнах однакової технології виробництва однойменних товарів.

Візьмемо дві країни: А та В. Припустимо, що завдяки зусиллям науковців та виробничників у країні А з'являється якийсь новий продукт. Відповідно до концепції імітаційного лага фірми країни не можуть одразу розпочати його виробництво.

Імітаційний лаг – це проміжок часу (наприклад, п'ять місяців або 2 роки) між моментом появи даного продукту в країні А та моментом, коли виробники країни В зможуть випустити його на свій національний ринок. Лаг включає період вивчення нової технології та її освоєння, час на придбання необхідних ресурсів, відповідне технічне переозброєння виробництва, сам час виробництва та випуску товару на ринок.

Зрозуміло, що імітаційні лаги відрізняються в залежності від специфіки галузі, а для однойменних галузей у світовому господарстві різниця в імітаційних лагах зумовлюється національними відмінностями виробництва.

Як бачимо, наше визначення лага відноситься до сфери виробництва. Разом з тим другою складовою частиною концепції є поняття лага попиту (demand lag).

Лаг попиту – це проміжок часу між моментом появи нового продукту на ринку країни та тим моментом часу, коли споживачі визнають цей продукт як товар-замінник існуючим виробам або як якісно новий предмет споживання.

Існування цього лага зумовлюється психологічними (вірність споживачів певним товарам або фірмам-виробникам, інерція в сприйнятті нових технологій та речей тощо), технічними (несвоєчасна та неповна інформація про новий продукт та його споживчі якості, можливі сфери застосування) та іншими причинами. Очевидно, що, як і виробничий лаг, лаг попиту може варіюватися в залежності від галузі та національних умов виробництва.

Визначальним елементом концепції М. Познера є порівняння імітаційного лага з лагом попиту. Якщо, наприклад, імітаційний лаг становить 18 місяців, а лаг попиту — 6, то чистий лаг становитиме 12 місяців (тобто імітаційний лаг мінус лаг попиту). Протягом цього періоду країна А найактивніше експортуватиме даний (новий) товар в країну В. До цього періоду в країні В реального попиту на товар немає. Після його закінчення фірми країни В самі вироблятимуть даний товар та поставлятимуть його на внутрішній ринок, що, очевидно, призведе до зменшення експорту з країни А.

Теорія життєвого циклу продукту (product cycle theory).

Важливе місце серед альтернативних концепцій міжнародної торгівлі посідає теорія життєвого циклу продукту (або продуктового циклу), основні положення якої були розроблені Реймондом Верноном (Raymond Vernon) у 1966 році. Ця теорія безпосередньо базується на концепції імітаційного лага в тій частині, яка стосується аналізу запізнення передачі (дифузії) нових технологій у міжнародних масштабах.

Теорія продуктового циклу розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового продукту та міжна­родної торгівлі. Треба відзначити, що дослідження Р. Вернона стали своєрідною відповіддю на результати емпірич­них перевірок теорії Хекшера—Оліна на прикладі США. В центрі аналізу Вернона перебуває продукт промислового виробництва, який уперше з'являється в США. На його думку, типовий новий американський продукт (товар) має дві основні характеристики:

1) він призначається для задоволення потреб населення з високими доходами, оскільки порівняно з іншими країнами США характеризуються більш високим рівнем добробуту;

2) припускається, що застосування нового про­дукту дозволяє зберігати працю, тоді як його виробництво є порівняно капіталомістким. Таке припущення було зроблено тому, що на час дослідження Вернона США вважалися країною з відносним дефіцитом праці як фактора виробництва.

Традиційно теорія продуктового циклу розділяє час існування нового товару на три частини (або цикли).

Етап 1 - поява нового продукту на ринку (new product stage) — новий продукт з'являється на внутрішньому ринку США і споживається лише на території цієї країни. Така національна концен­трація виробництва пояснюється тим, що і попит на товар сконцентровано в межах кордонів США. Тому фірми-виробники зацікавлені зосередити свою діяльність саме там, де можна швидко і безпосередньо визначити реакцію споживача на свої товари та врахувати її в своїй подальшій виробничо-комерційній діяльності. До того ж на цьому етапі якісні характеристики продукту, обсяги й технології його випуску ще не є сталими, оскільки фірми лише освоюють виробництво даного товару та ринок, на якому він реалізується. Очевидно, що в такому випадку новий продукт не потрапляє в міжнародний обмін.

Етап 2 — етап зрілості продукту (maturing product stage) — характеризується формуванням певних загальних стандартів нового виробу, визначенням його основних характеристик та технологічних процесів вироб­ництва. На цьому етапі з'являється й швидко зростає попит на товар з боку іноземних споживачів. Разом з тим попит на товар у міжнародних масштабах обмежується регіоном розвинутих країн, оскільки, за визначенням, даний товар призначено для задоволення потреб споживачів з високим рівнем доходу. Іноземний попит та економія на масштабах виробництва стимулюють експорт товару на ринки розвинутих країн.

Р. Вернон також висловив припущення про можливість на цьому етапі експорту нового продукту з країн Західної Європи до США. Він виходив з того, що коли капітал стає більш мобільним у міжнародних масштабах порівняно з працею, то ціна капіталу як фактора виробництва в окремих країнах не буде варіюватись в тій мірі, в якій відрізняється ціна праці. Тому, якщо відносні товарні ціни визначатимуться переважно вартістю праці, то продукти західноєвропейського виробництва мають бути дешевшими порівняно з аналогічними американськими товарами, оскільки праця в Західній Європі дешевша.

Етап 3 — етап випуску стандартизованого продукту (standartized product stage) — весь комплекс характеристик, як споживчих якостей продукту, так і процесу його виробництва вже чітко визначений. Це означає, що продукт добре знайомий споживачам, а технологія його виготовлення — виробникам. Тепер виробництво товару може переміщатись і до країн, що розвиваються (вартість праці при цьому відіграє вирішальну роль). Індустріально розвинуті країни в цей час знову займаються розробкою нових продуктів. Структура торгівлі даним товаром може змінитися таким чином, що тепер США та інші індустріально розвинуті держави почнуть імпортувати його з менш розвинутих країн.

Теорія продуктового циклу дає можливість охарактеризувати динамічний аспект порівняльних переваг, який полягає в тому, що протягом життєвого циклу продукту відбувається послідовна зміна його постачальників на світовий ринок.

Теорія перехресного попиту.

Більшість теорій розглядають міжнародну торгівлю з точки зору пропозиції, яка визначає порівняльні переваги країни. Проте шведський економіст Стефан Ліндер в 1961 році спробував пояснити причини МТ з точки зору попиту.

На його думку структура експорту країни в основному залежить від попиту в країні-імпортері. Дуже мала кількість товарів виробляється лише на експорт, більшість із них продаються і всередині країни. Для того, щоб експортувати товар, необхідно спочатку наситити внутрішній ринок, орієнтуючись на попит місцевих покупців. Лише тоді, коли товар повністю задовольняє потребам покупців всередині країни, можна розраховувати на його успішний експорт на світовий ринок. Але і за кордоном товар буде успішніше продаватися в тих країнах, де структура попиту однакова, чи хоча б схожа на структуру попиту в країні-експортері. Але попит, згідно Ліндера, стає реальним лише тоді, коли він підкріплюється високим рівнем доходу. Чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар необхідний для покупця. Тому чим більше перетинаються структури попиту в країнах – експортері і імпортері, підкріплені високим рівнем доходу, тим вищий рівень торгівлі між ними. Таким чином, всупереч теорії порівняльної забезпеченості країн факторами виробництва, не лише розбіжності, але й подібність між країнами може бути причиною МТ.

 

 

Залежність між рівнем доходу та якістю вживаних товарів показується прямою Х, нахил якої свідчить про те, що чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар купує споживач.

Припустимо, існує дві країни – країна 1 та 2. Доход жителів першої країни знаходиться в проміжку від А (мінімальний доход) до С (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з рівнем якості, що знаходиться в проміжку від А’ (мінімальна якість) до С’ (максимальна якість). Доход жителів іншої країни трохи вищий, ніж в першій, і знаходиться в проміжку від В (мінімальних доход) до D (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з рівнем якості, що знаходиться в проміжку від В’ (мінімальна якість) до D’ (максимальна якість).

Торгівля між двома країнами буде здійснюватись тими товарами, якість яких знаходиться в проміжку від В’ до С’, де вимоги до якості в першій і другій країні перетинаються. Чим більша кількість людей в обох країнах мають доходи в проміжку від В до С, тим вищий рівень торгівлі.

Найбільш ефективно дана теорія може вживатися для дослідження країн з приблизно однаковим рівнем доходів. Вона пояснює географічний розподіл МТ: 70% міжнародної торгівлі відбувається між розвинутими країнами, 70% товарів – завершені вироби.

Теорія реверсу факторів виробництва.

Цю теорію розробив американський економіст Б.Мінхас в 1962 році.

Реверс факторів виробництва – це ситуація, при якій один і той самий товар виявляється капіталомістким в капіталонасиченій країні і трудомістким в трудонасиченій країні

 

 

Припустимо, що країна І і країна ІІ виробляють товари 1 і 2. При відносній ціні праці виробництво товару 1 становить А при затратах праці L=18 та капіталу К=6 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . При тій же відносній ціні праці виробництво товару 2 становить В одиниць при затратах праці L=12 одиниць і капіталу К=9 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . Оскільки , товар 1 є відносно трудомістким товаром.

Якщо припустити, що відносна ціна праці в країні ІІ становить , то виробництво товару 1 становить D при затратах праці L=6 та капіталу К=18 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . При тій же відносній ціні праці виробництво товару 2 становить C одиниць при затратах праці L=9 одиниць і капіталу К=12 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . Оскільки , товар 1 є відносно трудомістким товаром.

Таким чином, при відносній ціні праці в країні І товар 1 є трудомістким по відношенню до товару 2, а при відносній ціні праці в країні ІІ цей самий товар є капіталомістким по відношенню до товару 2.

Таким чином має місце реверс факторів виробництва – при різній відносній ціні факторів виробництва (що виникає через різну забезпеченість факторами) один і той самий товар в одній країні є трудомістким, а в іншій – капіталомістким.

Ступінь складності заміни одного фактору на інший вимірюється через показник еластичності заміщення (е):

 

де К – кількість капіталу, що витрачається на виробництво товару;

L – кількість праці, що витрачається на виробництво товару;

S – відносна ціна факторів виробництва.

(цифри 1 та 2 – це не номери товару[1], а моменти на ізокванті з різними цінами на фактори виробництва)

Існує також інша теорія реверсу, що пояснює парадокс Леонтьєва.

Реверс попиту – ситуація, за якої в силу сильного внутрішнього попиту країна імпортує товари, для виробництва і експорту яких вона наділена відносно кращими факторами виробництва порівняно з її торговими партнерами.

На практиці, щоправда, така ситуація зустрічається дуже рідко.

Теорія економії на масштабі Кемпа.

Із загальної економічної теорії відомо, що по мірі зростання масштабів виробництва собівартість одиниці товару знижується. Це відбувається через декілька причин:

- зростання спеціалізації – кожен робітник може зосередитись на одній виробничій функції, довести її виконання до досконалості, використовуючи при цьому більш досконалі машини і устаткування;

- неподільність виробництва – при збільшенні обсягів випуску розміри обслуговуючих підрозділів, що не залучені безпосередньо до виробництва (керівництво, бухгалтерія), зростають відносно повільніше, ніж масштаби власне виробництва;

- технологічної економії – витрати на створення нової якості товару зазвичай менше, ніж прибуток, що може бути отриманий від його втілення.

Розглянемо числовий приклад.

Таблиця. Співвідношення між витратами праці та обсягами випуску продукції.

Таблиця. Співвідношення між витратами праці та обсягами випуску продукції.

Обсяг випуску

Загальні затрати праці

Середні витрати праці на 1 продукції

5

10

2

10

15

1,5

15

20

1,33

20

25

1,25

25

30

1,2

30

35

1,16

< /p>

Як ми бачимо, при збільшенні витрат праці обсяг виробництва збільшується швидше і одночасно зменшуються середні витрати праці на одиницю продукції.

Економіка масштабу – це розвиток виробництва, при якому зростання витрат факторів на одиницю призводить до зростання виробництва більше, ніж на одиницю.

Ефектом масштабу пояснюють торгівлю між країнами, що однакові чи дуже схожі за наділеністю факторами виробництва, у всякому разі до такої міри, що незначні відмінності в забезпеченості ними не можуть вважатися поясненням міжнародної торгівлі. Модель економіки масштабу пояснює також і торгівлю між країнами з технологічно близькою чи навіть однорідною продукцією.

 

Припустимо, що дві країни ідентичні і тому їх пропозиція товарів 1 і 2 характеризуються кривими виробничих можливостей, що зливаються, а попит на них – кривими байдужості, що зливаються. Оскільки економіка характеризується ефектом масштабу, то крива виробничих можливостей вигнута в напрямку до початку координат. До торгівлі обидві країни виробляють і споживають по 40 одиниць товару 1 і 2, що характеризується точкою А. Відносна ціна - , а крива байдужості, що визначає попит – І. Замітимо, що баланс в точці А дуже нестійкий. В силу специфічності вигину кривої виробничих можливостей в результаті ефекту масштабу будь-який незначний зсув у відносній ціні праворуч від точки А призведе до падіння відносної ціни товару 1 до тих пір, поки перша країна не перейде до виробництва лише товару 1. Аналогічним чином, будь-який зсув рівноважної ціни ліворуч від А призведе до падіння відносної ціни 2, до тих пір поки друга країна не стане спеціалізуватися лише на виробництві товару 2.

З початком торгівлі перша країна почне спеціалізуватися лише на товарі 1, що буде поступово зсувати точку виробництва від А у напрямку, вказаному стрілкою, поки вона не досягне точки В, в якій перша країна буде повністю спеціалізуватися на товарі 1. Друга країна буде спеціалізуватися на товарі 2, що зсуне точку її виробництва від А у напрямку, вказаному стрілкою, поки вона не досягне повної спеціалізації в точці В’. При повній спеціалізації кожна країна зможе продати іншій країні по 60 одиниць товару, який вона виробляє, і збільшити споживання кожного товару на 20 одиниць (досягнувши точки Е). Нова крива байдужості ІІ розташована вище і показує вищий рівень споживання. Зростання споживання відбулося внаслідок ефекту масштабу, оскільки країни, після того як почали спеціалізуватися на певному товарі, змогли разом виробити більше товару (240 одиниць), ніж до торгівлі (160 одиниць).

Стверджуючи у визначенні економіки масштабу, що зростання затрат факторів (наприклад, праці) на одиницю призводить до зростання виробництва більш ніж на одиницю, необхідно визначити, за рахунок яких структурних зсувів це відбувається. Такі зсуви можуть бути зовнішніми по відношенню до окремої фірми-виробника і внутрішніми, якщо вони відбуваються всередині неї самої.

Зовнішній ефект масштабу – зниження витрат на одиницю товару в рамках фірми в результаті зростання масштабів виробництва галузі в цілому.

Зовнішній ефект масштабу передбачає, що збільшується кількість фірм, що виробляють один і той самий товар, в той час як розмір кожної з них не змінюється. Зазвичай в такій ситуації ринок залишається в достатній мірі конкурентним, що зближує закономірності торгівлі на базі цієї моделі з класичними теоріями міжнародної торгівлі, що припускають існування досконалої конкуренції. Це означає, що експортери можуть продати скільки завгодно багато товару по поточній ціні, на яку вони не можуть впливати.

Внутрішній ефект масштабу – зниження витрат на одиницю товару в рамках фірми в результаті зростання масштабів її виробництва.

Внутрішній ефект масштабу передбачає, що загальний обсяг виробництва товару не змінився, а кількість фірм, що його виробляють, зменшилась. В більшості випадків це призводить до виникнення недосконалої конкуренції, при якій виробники можуть впливати на ціну своїх товарів і забезпечити збільшення обсягів продаж за рахунок зниження ціни. Екстремальним випадком внутрішнього ефекту масштабу є чиста монополія – ситуація на ринку, за якої фірма на має конкурентів для своїх товарів.

Торгівля за умов монополістичної конкуренції.

Випадок, коли в галузі діє лише один монопольний виробник, зустрічається дуже рідко, порівняно з ситуацією олігополії, коли існує невелика кількість фірм, що виробляють даний вид продукції, кожна з яких може впливати на ціни. При цьому товари не є абсолютно однаковими, а відмінюються певними характеристиками. На такому ринку розвивається монополістична конкуренція.

Великий внесок в розвиток теорії монополістичної конкуренції зробив Пол Кругман.

Попит на продукцію фірми за умов монополістичної конкуренції в стані ринкової рівноваги можна визначити за формулою:

(1)

де X – обсяг продаж даної фірми,

S – обсяг продажу в цілому,



Популярні роботи

Останні реферети