Центральна Всеукраїнська 

Онлайн Бібліотека

Українські Реферати


Реферат на тему: Тіньова економіка України. Причини, форми, наслідки функціонування тіньового сектора економіки в Україні

Индекс материала
Реферат на тему: Тіньова економіка України. Причини, форми, наслідки функціонування тіньового сектора економіки в Україні
Страница 2
Страница 3
Страница 4
Страница 5

 

 

Реферат на тему: Тіньова економіка України. Причини, форми, наслідки функціонування тіньового сектора економіки в Україні

 

 

 

Зміст

Вступ

Глава 1. Сутність та форми тіньової економіки

1.1Визначення поняття тіньової економіки та її форми

1.2. Історія тіньової економіки

1.3.Розвиток тіньової економіки як процесу

1.4. Масштаби тіньової економіки

Глава 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні

2.1.Причини виникнення тіньової економіки

2.2. Наслідки функціонування тіньової економіки в Україні

2.3.Розробка методів ліквідації тіньової економіки, як негативної

частини економіки України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На протязі сторіч всі країни світу ведуть нескінченну боротьбу з тіньовою економікою. Її вивчають, з нею домовляються, умовляючи вийти на світ, з нею борються. І все ж вона існує. Як суспільне явище тіньова економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня соціально-економічного розвитку. Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й тіньова економіка. Суттєво може змінюватися лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізм її взаємодії з легальною економікою.

Треба зауважити, що різке зростання інтересу до проблеми тіньової економіки збігається, як правило, в часі з кризовими тенденціями або затяжним економічним спадом у ряді країн, у тому числі й економічно розвинених.

У наукових колах розвинутих країн вже в 70-х роках почала домінувати думка, що тіньова економіка не тільки складає помітну частину всієї економічної діяльності, але і продовжує неухильно зростати. У зв’язку з цим, з початку 80-х років парламентами і урядами деяких країн були створені спеціальні робочі групи по вивченню тіньової економіки. Такі групи функціонують в Австрії, Англії, Голландії, Португалії, США, Франції, Швеції та в інших країнах. Вони вивчають сфери існування, діяльності, розміри і тенденції розвитку тіньової економіки.

Тіньова економіка в Україні - це не відокремлене явище, а результат системної кризи економіки. При переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування. Тіньова економіка в Україні має суттєве поширення у всіх сферах економічної діяльності. Найбільш корумпованими виявилися установи та організації Державтоінспекції, митниці, міліції та податкової інспекції.

Тіньова економіка у поєднанні з організованою злочинністю та корупцією становлять загрозу для економічної та національної безпеки держави.

Ситуація, що склалася на цей час в Україні внаслідок масштабно-вибухового поширення такого явища, як тіньова економіка, потребує глибоких і комплексних наукових досліджень цього найбільш своєрідного феномена перехідної (і не тільки перехідної) економіки.

Проте, наукові дослідження тіньової економіки пов’язані з чималими труднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що тіньова економіка являє собою значно складніший об’єкт дослідження, ніж економіка офіційна.

Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження тіньової економіки, є суттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних даних. Дослідженням перешкоджає або кон’юнктурне відомче приховування необхідної наявної інформації, або фактична неможливість застосування загальноприйнятих підходів до предметного дослідження суб’єктів і об’єктів системи тіньових економічних відношень та характерних особливостей функціонування внутрішніх структур і складових механізмів зазначеного економічного укладу.

У зв’язку з таким тяжким економічним становищем нашої країни, метою нашої роботи буде вивчення поняття тіньової економіки; на підставі яких чинників вона набула форми великомасштабного всепроникаючого явища? Які причини, закономірності, форми проникнення у всі сфери організаційно-управлінського і суспільно-економічного життя? Наслідки діяльності тіньового сектору, а також розробка спеціальної програми на питання про те, що? і як? робити українському правлінню, щоб сонце економічного благополуччя засяяло над просторами вітчизни, розганяючи тінь.

Глава1. Сутність та форми тіньової економіки

1.1. Визначення поняття тіньової економікита її форми

Економіка України знаходиться у перехідному періоді становлення ринкового середовища. Недосконалість законодавчого забезпечення, залишки минулої командно-адміністративної системи породили феномен “тіньової” економіки, яка набула значних масштабів, що становить загрозу економічній безпеці країни. Спад економіки, посилення соціальної напруги пояснюються впливом тіньового сектора.

Що ж розуміють під тіньовою економікою? Існує чимало визначень "тіньової" економіки. Незважаючи на певні розходження, всі спеціалісти сходяться на тому, що до неї слід віднести ті види діяльності, які не піддаються прямому контролю і спостереженню. Це:

1) види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею - і одержувані при цьому прибутки, з метою приховування останніх від оподаткування;

2) сукупність легальних, але не виявлених відкритими перевірочними методами фінансово-господарських операцій;

3) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

4) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є утрудненим у зв'язку з її непостійним характером і малим обсягом, а також з відсутністю об'єктивних вимірників.

У вітчизняній і зарубіжній літературі в даний час відсутнє чітке, загальноприйняте визначення тіньової економіки. Для його визначення використовують надто широкий спектр характеристик („підпільна”, „друга”, „неврахована”, „нерегламентована”, „неофіційна” тощо). Одне їх перелічення дозволяє припустити, що тіньова економіка – дуже складне і багатоаспектне явище.

Деякі автори сюди ж відносять і так звану "фіктивну економіку" - приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання необґрунтованих вигод і пільг, які добуваються на основі підкупу посадових осіб.

Якщо ж "тіньову" економіку розглядати як економічну категорію, то можна зупинитись на її визначенні як сукупності специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю по виробництву, розподілу, обміну і споживанню товарів і послуг, прихованих від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

Та деякі автори пропонують власні визначення „тіньової економіки”:

Бородюк В.:

Тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Тіньова економіка повинна охоплювати весь спектр доходів, отриманих від нерегламентованої державою економічної діяльності, починаючи від доходів дрібних ремісників-кустарів і закінчуючи доходами організованих та індивідуальних злочинців.

Ламанова Т.:

Тіньова економіка – сукупність відносин між окремими індивідуумами, групами індивідуумів, індивідуумами та інституційними одиницями, окремими інституційними одиницями щодо виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, результати яких за тих чи інших причин не враховує офіційна статистика і обсяг якої не включається до макроекономічних показників.

Попович В:

Тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до ВНП.

Головач В.:

Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно – матеріальних цінностей і послуг; приховані від органів державного управління і суспільства соціально - економічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами по використанню майна в корисних особистих або групових інтересах.

З філософської точки зору тіньова економіка – це економіка в чистому вигляді, не „спотворена” втручанням держави і яка це втручання заперечує.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття „тіньова” економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке розуміння. У широкому розумінні до складу „тіньової” економіки можуть бути віднесені всі види „неврахованої”, „нерегламентованої”, „прихованої” та „законспірованої” економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні (дод. 1, сектори 2, 3 і 4). У вузькому розумінні поняття „тіньова” економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними (дод. 1, сектор 4).

До „тіньової” економіки в широкому розумінні можуть бути включені сектори 2 (частково), 3 і 4. До „тіньової” економіки у вузькому розумінні включається тільки сектор 4 із зазначеними внутрішніми структурними складовими (4.1, 4.2 і 4.3).

Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об’єктами ринкових відносин, що робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Неформальний сектор економіки („світло – сіра” економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов’язаний з купівлею – продажем товарів та послуг, тобто він обов’язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується.

„Темно – сірий” сектор тіньової економіки пов’язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Оцінка розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. У деяких країнах продукцію тіньового сектора враховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а на експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і (або) розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

„Чорний” (в т. ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, „відмивання” та фальшування грошей, „кіллерські послуги”, торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак, владу більш цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. „Чорна” економіка має тенденцію до постійного втручання (диверсифікації) у „світлу” економіку, бруднить легальні виробничі відносини, що сприяє утворенню корумпованої бюрократії, мафії. До проявів диверсифікованих часток „чорної” економіки можна віднести всі види корупції, всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших форм власності, фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих осіб, у розпорядженні яких вони знаходяться (чиновників), так і для наживи суб’єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов’язані з використанням вищезазначених методів. Тому, зазначене явище потребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації.

1.2. Історія тіньової економіки

На зорі формування європейських держав в „тіні” знаходилося все, до чого не могли дотягнутися сюзерени або його васали. „Тінь” носила переважно географічний характер. Однією з перших серйозних антітіньових акцій властей на території сучасної України був кривавий похід княгині Ольги на древлян, відмовившихся сплачувати дань.

Із часом держави окріпли, і тіньова економіка придбала більш витончені форми. Внаслідок вимушеної компактності „тінь” облюбувала торгівлю і деякі види високоприбуткового виробництва. Морські країни (Англія, Франція, Голландія та ін.) вводили жорстоке законодавство проти контрабандистів, але контрабанда процвітала. Характерно, що вже тоді проявилися признаки зрощення тіньової економіки з владою: контрабандисти могли вижити лише завдяки щедрим хабарям портовим чиновникам та охороні.

В Росії першою крупною галуззю, яка поринула в тінь, стала горілчана промисловість (з 16 ст.). Держава, яка заробляла на горілчаній монополії, нещадно катувала виробників самогону, але їх кількість не зменшувалася. Лікеро-горілчана промисловість продовжує залишатися однією з самих „тіньових” і в Росії, і в Україні (високоприбутковий бізнес, який жорстко регулює держава).

Справжній розквіт тіньової економіки царська Росія пережила з розвитком капіталістичних відносин. Причому, в тіні робили гроші і верхи (дворянство), і низи (купці, промисловці). Вже тоді було ясно, що бюджетні гроші – найбільш ласий шмат для тіньових операцій. Тіньове майно робилося на постачаннях в армію, закупівлі для потреб царського оточення, на численних державних програмах. Напівдикі племена Казахстану, Південного Кавказу не підозрювали, скільки грошей, передбачених на їх освічення, переобладнання та інше осіло в кишенях чиновників та підрядчиків.

Як правило, тіньова економіка активізувалася у важкі для держави часи, наприклад, після відміни кріпосного права в Росії, коли ще було не ясно, що робити з дворянськими та державними землями, які раптово залишилися без „живого інвентаря”, почалися земельні афери. Об’єктом наживи була як сама земля, так і бюджетні засоби, виділенні на влаштування кріпаків. Це типовий приклад того, як „тінь” заповнює правовий вакуум.

До тієї ж категорії відносяться знамениті залізничні та банківські „лихоманки” другої половини 19 ст.

Особливо показовим стан економіки був у перші роки після Жовтневої революції. Держава втратила контроль над економікою і лише „набігами” намагалася отримати своє. Економіка відповідала адекватно – повальним ухиленням від уплати аналогів; занепадом важкої промисловості; одночасним існуванням декількох видів грошей.

Цікаво, що взявши політичну ситуацію у державі під контроль, більшовики не знайшли нічого кращого, ніж оголосити НЕП. Якщо тотальний контроль і жорстке регулювання вели у глухий кут, то дарування короткочасної свободи приватній ініціативі створило диво. Першими піднялися (вийшли з „тіні”) харчпром, легпром, общепіт – галузі з швидким оборотом капіталу. На цей час держава вже мала сформований за рахунок податків бюджет.

В Радянському Союзі „тінь” була загнана у вузькі рамки, але все ж таки існувала. Носила вона географічний та галузевий характер.

Тоталітарна держава була сильною і особливої волі нікому не давала.

З початком розпаду СРСР масштаби "тіньової" економіки різко розширились. Якщо на початку 60-х років обсяг тіньових послуг становив 5 млрд. рублів на рік, то наприкінці 80-х – 90 млрд. рублів: зростання у 18 разів.

Після розвалу Союзу масштаби тіньової економіки нагадували постреволюційні часи. У 1992 – 1994 рр. казкові скарби робилися на всьому - на бензині, цукрі, металах. Згодом почалася приватизація. Держава якщо і приймала участь у розподілі цих прибутків, то саму крихту. Потім настав період терору (податкового і адміністративного) , який тільки недавно пішов на спад.

У наш час проблеми тіньової економіки заявили про себе на повну силу (особливо в постсоціалістичних країнах). Реформування соціально-економічних відносин призвело лише до зміни структури, форм та методів тіньової економічної діяльності.

1.3.Розвиток тіньової економіки як процесу

Домінуючими причинами посилення тіньового сектора економіки на різних етапах розвитку держави є зацікавленість у цьому процесі представників правлячого режиму і звуження мотивації у фізичних і юридичних осіб до усунення тотального контролю за всіма громадянами, властивого комуністичному режиму, що призвело до хаотичного, неконтрольованого, вибухового зростання масштабів і впливу тіньового сектора економіки. Реструктуризація тіньової економіки та відсутність реальних механізмів, здатних обмежити її зростання і проникнення до всіх шпарин держави, не змінила самої сутності цього явища. Тіньова економіка залишається альтернативною економіці офіційній, і посилення першої може здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Наслідком цього стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, які зводилися лише до різних спроб впливу на її офіційну складову.

Офіційний сектор економіки швидко руйнувався, обумовлюючи наростання соціально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки руйнувалися правові та морально-етичні підвалини суспільного нехтування законами, криміналізація економічних і соціально-політичних відносин стала нормою функціонування молодої держави.

Тотальна тінізація стала загрожувати не тільки наближенням економічної катастрофи, але й розколом нації, втратою державної незалежності. В Україні при переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування.

На першому етапі становлення України як незалежної держави (1991-1993 рр.) в економіці країни повністю домінував держсектор. На внутрішньому і зовнішньому ринку широкого поширення набули такі механізми отримання тіньових доходів:

- передача приміщень і технологічного обладнання в оренду на пільгових умовах недержавним підприємствам. При цьому підприємство-орендатор контролювалося керівництвом орендодавця (реальним власником) через довірених осіб чи керівництво орендодавця, отримувало велику одноразову винагороду (хабар) або брали постійну участь у розподілі прибутків;

- передача приміщень і технологічного обладнання статутного фонду новостворюваних малих і спільних підприємств (схема, аналогічна оренді);

- приватизація у вигляді викупу за безцінь об’єктів і технічних засобів, реальна вартість яких багаторазово перевищувала ціну продажу.

В сучасних умовах господарювання одним із способів тінізації є ухилення від оподаткування, яке проявляється в:

- навмисному зниженні у звітності суми заробітної плати, яка фактично виплачена. 90 – 100% співробітників підприємницьких структур одержують частину зарплати по відомості, а решту – без оформлення бухгалтерської документації. Поширений засіб, коли заробітна плата видається по двох відомостях (наприклад на виплату авансу і получки), а в подальшому одна з цих відомостей або приховується від обліку, або взагалі знищується. Майже 100% виконавців тимчасових робіт не укладають договору найма і отримують оплату без оформлення. В цілому в підприємницьких структурах зарплата, що відбивається по бухгалтерському обліку, складає не більш 30% від фактично виплаченої;

- приховуванні виручки. Запровадження на підприємствах роздрібної торгівлі касових апаратів ускладнило, але аж ніяк не ліквідувало можливості приховування виручки від реалізації товару. Вироблено безліч шляхів обходу обліку і звітності. У великих магазинах гроші від покупців приймаються через касові апарати, але в магазині їх ставиться декілька, з яких 1 – 2 відповідним чином не реєструється, що дозволяє безконтрольно вилучати виручку. Практично всі великі магазини застосовують так звану виносну торгівлю через ларьки, лотки і т.


Популярні роботи

Останні реферети